четвер, 27 січня 2022 р.

 

5 СПОСОБІВ НАВЧИТИ ДИТИНУ ГОВОРИТИ




Перше слово малюка — величезна радість для батьків. І ось, коли нарешті прозвучало довгоочікуване «мама» чи «тато», дорослі чекають, яке ж слово буде наступним? Та просто очікувати, коли дитина заговорить сама, — не найкращий метод. Як же стимулювати малюка до активного говоріння? Про найефективніші способи поговоримо у статті. 
 
Від самого народження дитини ви вже несвідомо вчите її розмовляти: говорите до неї, показуєте та називаєте навколишні предмети, читаєте казки, співаєте колискові. Спочатку дитина слухає голос, далі — починає співвідносити назву з предметом чи явищем. І тільки потім повторює та називає слова. Назви предметів із  найближчого оточення й складають основу словничка малюка. Починаючи з 1,5–2-х років слід активно «розговорювати» дитину. У пригоді стануть різні методи:
 
1. Пізнаємо світ разом
Щоб розвинути мовленнєві навички у дитини, проговорюйте всі її та ваші дії. Наприклад, малюк тримає в ручках чашку. Говоріть: «Дивись, у тебе в руках чашка. Це чашка». Гуляєте на вулиці? Називайте навколишні предмети: «Це магазин, це гойдалка, а ось біжить собачка». Якщо якась назва незрозуміла — пояснюйте простими словами.


 
 
2. Граємось та розвиваємось
Заняття з  розвитку мовлення проводьте у формі гри. В інтернеті за запитом «ігри для розвитку мовлення» доступно безліч варіантів. Наприклад, можна пограти з улюбленою іграшкою: ставте її на будь-який предмет, а дитина нехай його називає. Потім навпаки —  називаєте предмет ви, а малеча говорить, правильно чи ні (навмисно помиляйтесь, щоб малюк був уважним).
 
3. Не забувайте про книги
Діти обожнюють роздивлятися яскраві картинки. Спрямуйте це в розвиток мовлення! Кожен день читайте малюку казки, віршики, потішки...
Активному «розмовному» старту сприятимуть також вімельбухи-словники «Що і де?» та «Хто і де?» із серії «Ура, ми заговорили!». З кожного малюк дізнається понад 350 нових слів із 12 актуальних для цього віку тем. 
 


На кожному розвороті дитина знайомитиметься з новими словами у вигляді картинок, а потім шукатиме їх на великому малюнку. Завдяки цьому навчиться спочатку розпізнавати предмети, а потім і називати їх. Під час роздивляння запитуйте: «Що це, а де ми це бачили?». Для кращого закріплення слів на прогулянці можете вказувати на предмети, які бачили у книжці, та запитувати про них дитину. Такі заняття розвивають мовлення. 

 
 
4. Артикуляційна гімнастика
Щоб попередити проблеми з артикуляцією, виконуйте прості вправи. Наприклад, гра «Покажи паркан»: ви пропонуєте показати «паркан», дитина має зімкнути зубки та широко посміхнутися. Або гра «Чистимо зубки»: разом із малюком розкрийте широко рот та язиком проводьте по внутрішній та зовнішній частині зубів. 


5. Приділяйте увагу!
Дитина має бути впевнена в тому, що вам цікаво все те, про що вона розповідає. Тому ставте їй запитання, хваліть, дивуйтесь, уважно слухайте. Тоді малюк обов’язково  старатиметься розказати вам про все-все-все!

середа, 2 червня 2021 р.


ЗНАЧЕННЯ СЛУХУ ДЛЯ РОЗВИТКУ МОВЛЕННЯ

     Всім відомо, що діти навчаються мови зі слуху. Але не всі знають, що "слухів" у людини, принаймні, три. Один - фізичний. Він дозволяє нам чути звуки навколишнього світу: дзюрчання води, шелест листя, щебет птахів. Другий слух - музичний. Це тонкий слух, що дозволяє людині насолоджуватися прекрасною музикою. Третій - мовленнєвий. Цей слух має особливе значення, оскільки завдяки йому ми знаходимо здатність розрізняти всі тонкощі звуків людської мови.

     


Якщо говорити більш точно, в мовному слуху міститься ще один - фонематичний. Він необхідний для того, щоб ми оволоділи фонематичною системою, так би мовити "кодом" мови. Кожна мова має свою систему вираження думки в звуці мови. Тому ми, володіючи однією з них, не розуміємо іншої мови. Якщо не знати сенсу, який умовно приписаний тому чи іншому звуку мови (фонемі), то і значення слів виявляються недоступними. Мовний слух дозволяє вловлювати ті особливості звуків, завдяки яким сенс одного слова відрізняється від сенсу іншого.

       Для оволодіння правильним мовленням у дитини повинні бути розвинені всі три слуха.

  

ЕТАПИ РОЗВИТКУ ФОНЕМАТИЧНОГО СЛУХУ У ОНТОГЕНЕЗІ:

З 6 місяців дитина шляхом наслідування вимовляє окремі фонеми, склади, переймає тон, темп, ритм, мелодику і  інтонацію мови.

Вже до 2 років діти розрізняють вагу тонкощів рідної мови, розуміють і реагують на слова, що відрізняються всього однією фонемою. Так формується фонематичний слух здатність сприймати звуки людської мови.

Від 3 до 7 років у дитини все більш розвивається навик слухового контролю за своєю вимовою, вміння виправляти його в деяких випадках.

До З-4 років фонематичні сприйняття дитини настільки поліпшується, що він починає диференціювати спочатку голосні і приголосні звуки, потім м'які і тверді, сонорні, шиплячі і свистячі.

До 4 років в нормі дитина повинна диференціювати всі звуки, тобто у нього має бути сформоване фонематичне сприйняття.

 

ПРИМІТКА

Щоб уникнути порушень звуковимови і попередити порушення читання і письма в подальшому вихователям вже з молодшої групи необхідно починати проводити роботу на розвиток фонематичного слуху у дітей.

 

ЕТАПИ РОБОТИ:

1 етап - розвиток фізичного слуху (немовленнєвого);

2 етап - розвиток фонематичного слуху (мовленнєвого):

          1) формування здатності розрізняти голосні звуки;

          2) формування здатності розрізняти приголосні звуки.

 

ПРИКЛАДИ ІГОР

(для дітей 2-3 років)

Гра "Гучні підказки"

 

Вихователь ховає іграшку, яку діти повинні знайти, орієнтуючись на силу ударів в барабан (бубон, хлопки в долоні ). Якщо діти підходять близько до того місця, де захована іграшка, - удари гучні, якщо він віддаляються - тихі. Помінятися ролями, щоб і діти спробували створювати звуки, орієнтуватися в гучності і потужності звучання.

 

 

Гра "Дізнайся, що дзвенить (гримить)?"

 

На столі кілька предметів (або звучащіх іграшок). Пропонуємо дітям уважно послухати і запам'ятати, який звук видає кожен предмет. Потім закриваємо предмети ширмою і просимо відгадати, який з них зараз дзвенить або гримить. Цю гру можна варіювати: збільшувати кількість предметів, міняти їх. Можна дізнаватися по звуках і предмети побуту: шурхіт газети, переливання води, що рухається стілець та ін.

 

Гра "Дізнайся, хто покликав"

 

Діти стоять по колу, одна дитина стоїть у центрі кола, хтось із дітей називає її ім'я. Дитина повинна дізнатись  по голосу хто його покликав і підійти до нього. Гра проводиться по черзі з усіма дітьми.

 

Гра "Близько - далеко"

 

Вихователь видає різні звуки. Діти вчаться розрізняти, де гуде пароплав (у-у-у) - далеко (тихо) або близько (голосно). Яка сопілка грає: велика (у-у-у низьким голосом) або маленька (у-у-у високим голосом).

 

Гра - казка "Три ведмеді"

 

Міняючи висоту голосу, попросити дітей відгадати, хто говорить: Михайло Іванович (низький голос), Настасья Петрівна (голос середньої висоти) або Мішутка (високий голос). Якщо дітям важко назвати персонажа на ім'я, нехай покаже зображення на картинці. Коли діти навчаться розрізняти репліки по висоті звучання, попросіть їх самостійно вимовити одну з фраз за ведмедя, ведмедицю і ведмежати голосом, змінним по висоті.

 

Гра "Дізнайся по голосу"

 

Перед дітьми картинки із зображенням домашніх тварин та їх дитинчат - корови і теляти, вівці і ягняти та ін. Кожне звуконаслідування вихователь вимовляє то низьким голосом (корова), то високим (теля). Дитина, орієнтуючись на якість і висоту звуку одночасно, знаходить відповідну картинку (наприклад, зображення корови чи теля). Гра проводиться по черзі з усіма дітьми.

ПРАВИЛА РОБОТИ

При роботі за даними етапам розвитку фонематичного слуху слід використовувати принцип поступовості, для кращого засвоєння дітьми завдань.

Роботу з розвитку і вдосконаленню фонематичного слуху треба проводити як на заняттях так і в повсякденному житті (на прогулянках, в години ігор, під час спостережень).















 Використання мнемотехніки у формуванні правильної звуковимови та навичок фонематичного аналізу



Мнемотехніка – у перекладі з грецької – «мистецтво запам'ятовування». Мнемотехніка – це система методів та прийомів, що забезпечують ефективне запам'ятовування, збереження та відтворення інформації. Цілеспрямоване та сплановане використання мнемотехніки дозволяє засвоювати матеріал цікавіше, швидше та міцніше.

          Сучасна  освіта вимагає від учителя не тільки майстерності та вдосконалення методики роботи, але  й особистісно-зорієнтованого підходу до навчально-корекційного  процесу. Ураховуючи знання індивідуальних особливостей  дитини,  ми спонукаємо її до  активного особистісного здобуття знань, формування логопедичних навичок та вмінь. Провідними пізнавальними процесами є мислення й уява. Усім добре відомо, що мислення нероздільно зв'язане з мовленням. Красиве, граматично правильно оформлене  мовлення – запорука успішного навчання. Саме тому важко переоцінити роль логопедичної корекції на розвиток усного та писемного мовлення молодших школярів. За результатами обстеження усного та писемного мовлення молодших школярів ми бачимо, що певна частина учнів (особливо, першокласників) мають проблеми  з правильної звуковимови. Ми визначаємо шляхи їхнього подолання  індивідуально для кожного учня.  Постійний пошук педагогом нових методів та прийомів роботи дозволяє вдосконалити пізнавальну діяльність учнів. Використання  нетрадиційних методів та прийомів залучає учнів-логопатів до активної  особистої участі в діяльності  з формування правильної звуковимови, корекції та  розвитку зв'язного мовлення. У цій статті ми прагнемо висвітлити  використання різноманітних прийомів мнемотехніки в роботі з дітьми-логопатами  на логопедичному пункті при Херсонській спеціалізованій школі І-Ш ступенів № 52 управління освіти Херсонської міської ради.

Рівень сформованості психічних процесів відіграє значну роль в ефективності логопедичної допомоги.  Логопед користується різноманітними прийомами для формування довільної уваги, розвитку обсягу, переключенню уваги, розвитку мислення та інше. Використання мнемоністичних засобів, безумовно, неможливо без певних знань,  у тому числі про особливості пам'яті.

Відомо багато різноманітних підходів до покращення  пам'яті. На наш погляд  уваги заслуговують рекомендації Рогова Є. І. з цього питання [1]. Він виділяє декілька фундаментальних принципів розвитку пам'яті.

1. Розвиток спостережливості, що приводить до примноження кількості та якості складних асоціацій.

2. Використання декількох органів чуття для запам'ятовування. Дослідження доводять, що інформація, яка поступає в мозок через декілька аналізаторів, засвоюється краще. Використання  в логопедичній роботі тактильно-вібраційних та температурних відчуттів, нюху, зору, розвиток моторики (загальної, наслідувальної, дрібної), словесних коментарів, створення асоціацій образів та відчуттів допомагає дітям краще запам'ятати складний навчальний матеріал.

3. Формування позитивної мотивації та прагнення свідомого, активного запам'ятовування та пригадування необхідної інформації відбувається шляхом заохочування учнів до цього. Наприклад, шляхом особистого виготовлення наочності для індивідуального використання (таблиці для диференціації дзвінких та глухих приголосних, опорні таблиці для складання «портрету» та якісної характеристики звуків та інше).

4. Розвиток психічних процесів та творчих здібностей учнів.

5. Необхідність формування установок,  потрібних для запам'ятовування. Наприклад, установка: навички грамотного письма та читання тобі потрібні протягом усього життя. Саме вони будуть сприяти  твоєму успішному навчанню та отриманню в майбутньому цікавої роботи.

6. Концентрація уваги в момент запам'ятовування.

7. Використання різноманітної мнемотехніки.

8. Використання емоцій.

Саме це допомагає учням міцно зафіксувати певну інформацію. Тому в роботі з  дітьми-логопатами молодших класів доцільно використовувати різноманітні ігри та іграшки, вірші та тексти, що дозволяють краще запам'ятати матеріал. Треба враховувати, що надзвичайно сильні емоції дезорганізують процеси мислення, погіршують  довільну увагу та  пам'ять.

Пам'ять має також три основні закони, які потрібно знати та використовувати у своїй практиці.

Перший закон. Враження. Якщо ви бажаєте щось запам'ятати, потрібно зосередитись та отримати враження. Бажано використовувати при цьому не тільки зір, але й слух та нюх. Але зорове враження – найміцніше. Нерви, що йдуть від ока до мозку, у 20 разів товстіші за нерви, що йдуть від вуха до мозку.

Другий закон. Повторення.

Третій закон. Асоціації. Єдиний спосіб щось надійно запам'ятати  – це пов'язати  потрібну інформацію з якоюсь іншою інформацією. При цьому інформація повинна сприйматись, як єдине ціле.

Треба пам'ятати, що послабленню пам'яті сприяють запахи. Це пояснюється сусідством центру нюху із «запам'ятовувальною» зоною мозку.

Особливе місце в роботі з дітьми-логопатами  займає дидактичний матеріал у формі мнемотаблиць, що значно полегшують дітям оволодіння навичками правильної звуковимови та фонематичного аналізу. Ще на підготовчому етапі разом з учнями цілеспрямовано та систематично проводиться робота із складання артикуляційного «портрета» звука, його якісної характеристики. Виготовляємо таблицю таким чином. Треба розділити картонний лист на 5 частин (в горизонтальній площині). Зліва малюємо картинку - символ певного звука. Наприклад, насос –  звук с, жучок – звук ж, змія – звук ш, комарик – звук з, машинка – звук р. літачок – звук л. Звертаємо увагу, що існує багато  загальноприйнятих символів [2]. З різних міркувань деякі символи ми обираємо свої. Головне, це одразу обговорити з учнями-логопатами  значення певної картинки - символу. Доречно підкріплювати зоровий образ жестом-підказкою та тактильно-вібраційною чутливістю. Наприклад, звук л – долоні з щільно притиснутими пальцями – «крила літака». Саме використання цих символів у майбутньому допомагає формувати важливий навик самоконтролю за правильною звуковимовою без словесного нагадування. Учень сам робить цей жест, наприклад, під час розповідання вірша, у той момент, коли треба правильно вимовити звук л. Інший варіант, коли  логопед (батьки, однокласники) мовчки показують потрібний жест, нагадуючи, який саме звук треба контролювати.

Повернемося до складання таблиці, яку діти називають «Моя підказка». Дві наступні частині заповнюємо малюнками відповідного положення губ, зубів. Наприклад, губи посміхаються (зображуємо посмішку), зуби, як «парканчик» (малюємо парканчик.). У четвертій частині таблиці малюємо положення язика: нагорі чи внизу (відповідні стрілочки поруч з малюнком язика; кінчик язика «дивиться» туди, де він знаходиться при вимові даного звука) та що язик нагадує при вимові (лопатка, чашечка, грибок). В останній частині таблиці малюємо умовні позначення  якісних характеристик даного звука: дзвінкий чи глухий?  Позначення: дзвоник – дзвінкий звук, закреслений  дзвоник – глухий звук. Підказка тактильно-вібраційного контролю: сніжинка – прохолодне повітря при вимові, сонечко – тепле. Довгий звук чи короткий (лінії певної довжини). Вважаємо за доцільне на одній таблиці розташовувати підказки для двох (або декількох звуків та букв – для дітей з порушенням писемного мовлення). Наприклад, зверху – звук с, знизу – звук з, або с - ш, з - ж, ш - ж, р - л, л - р та інші. Таблиці поступово заповнюються та розфарбовуються фломастерами особисто кожною дитиною.

Зрозуміло, що зміст підказки  залежить від порушення звуковимови  конкретного учня. Виготовляються таблиці під час логопедичних уроків за допомогою логопеда (контури предметів намальовані простим олівцем), або вдома за допомогою батьків (за зразком, для домашнього користування). Рекомендуємо не перетворювати виготовлення опорних таблиць на міні-уроки малювання та на розвагу. Тому після кожного поповнення таблиці обов'язково необхідно проговорити: що та для чого ми зробили.

Коли таблиця повністю готова, завдання з  автоматизації звука можна почати з читання своєї таблиці. Наприклад, Петро вчиться правильно  вимовляти звук [с]. Свою підказку він озвучує так: «Звук [с] схожий на пісеньку насоса. Коли я вимовляю цей звук,  губи посміхаються, зуби «парканчиком», язик, як «лопатка»,  лежить внизу  за нижніми передніми зубами. Звук [с] глухий, повітря прохолодне, довге»;  вимовляє звук [с]. Контролює долонькою: чи йде прохолодне повітря? Потім повторює (або читає, називає) склади (або слова),  залежно від етапу автоматизації. Після канікул такі таблиці допомагають учню пригадати правильну звуковимову, якщо необхідно – скоригувати .

Можна сказати, що подібні таблиці є своєрідним алгоритмом правильної звуковимови. «Підказками» за необхідністю можна скористатися, щоб  нагадати або уточнити правильне положення артикуляційних органів та укладу звука, а також  провести якісну (або порівняльну) характеристику звуків.  Саме тому використання цих таблиць допомагає проводити роботу з профілактики порушень писемного мовлення   у дошкільнят та молодших школярів. Дома ці таблиці допомагають  батькам підказати або проконтролювати правильну вимову даного звука.

Прагнемо працювати  в тандемі із зацікавленими батьками та вчителями. Саме тому учні, які мають порушення писемного мовлення успішно користуються порівняльними таблицями дзвінких та глухих, акустично схожих звуків та букв, що їх позначають, оптично схожих букв. У цих таблицях попарно розташовуємо проблемні букви. Наприклад, за ознакою дзвінкості-глухості (д - т, з - с, в - ф, к - х, ж - ш, б - п ). Звертаємо увагу, що ці таблиці для учнів, які мають порушення письма та читання, тому в таблицях звертаємо увагу на особливості розташування елементів букви та на образ (предмет) - підказку. Для кожного учня свій набір букв,  залежно від порушення. Таблиці стають у нагоді не тільки на логопедичних уроках, але й у класі, групі подовженого дня та вдома. Батьки та вчителі початкових класів зауважують, що завдяки використанню такої наочності молодші школярі успішно засвоюють складний навчальний матеріал під час самостійної роботи. На заключному етапі роботи учні-логопати самостійно контролюють правильне написання букв, згадуючи потрібні образи. Надалі  правильне написання потрібної букви відбувається автоматично, що  свідчить про міцне та усвідомлене засвоєння навчального матеріалу.

Відомо, що не сформованість або недостатня сформованість навичок фонематичного аналізу в молодших школярів  значно впливає на успішність формування навичок правильної звуковимови. Саме тому ми використовуємо дидактичний матеріал з «Будиночка звуків». Виготовляється він таким чином. Аркуш картону ділимо по вертикалі на дві частини, по дві «квартири» на кожному поверсі. У кишеньках-балкончиках розміщуємо символи, необхідні для проведення  фонематичного аналізу та складання якісної характеристики звуків. А саме: зверху символи дзвінкості-глухості (дзвоники). У середні кишеньки поступово виготовляємо та складаємо маленькі фішки з символами - образами звуків. Наші фішки круглої форми приблизно 5 см в діаметрі. (Форма та розмір не мають суттєвого значення та обираються особисто логопедом ).

На фішках зображуємо малюнки - підказки основних проблемних звуків: с-з (насос-комарик), ш - ж (змія - жук), р - л (машинка - літак), ц - ч (синичка-паровоз). Опорні фішки розміщуємо за ознакою дзвінкості-глухості. У нижній кишені знаходяться:  яскрава стрічка (умовна довжина 25 см) та маленький шматочок нитки для плетіння (4-5 см). Вони відповідно підказують: довгий чи короткий звук? Наприклад, пропонуємо дітям одночасно прокотитися по стрічці, як по дорозі,  та промовити по черзі звуки  с та ц (ч). Діти роблять висновок, що для вимови звука ц (ч) більш підходить коротка нитка, а для с – довга стрічка. Такий прийом допоможе успішно проводити профілактику порушень писемного мовлення з учнями-першокласниками, які мають порушення  звуковимови даних звуків. 

Використання такої наочності дозволяє успішно працювати над формуванням простих  форм фонематичного аналізу. А саме: визначати наявність та місце звука в слові. На особистому досвіді ми впевнилися у ефективності використання цієї наочності в логопедичній роботі з дошкільнятами та молодшими школярами.

Можна сказати, що використання мнемоністичних таблиць допомагає учням практично оволодіти навичками звукового аналізу та синтезу, виправити спотворену звуковимову. Дитина розуміє, навіщо виконує те чи інше завдання, учиться виділяти навчальну мету. Це дає змогу проводити навчальний процес усвідомлено, успішно диференціювати  звуки, які найчастіше плутають логопати  (за ознаками дзвінкості-глухості, свистячі – шиплячі, сонорні, африкати). Мнемоністичні таблиці необхідно використовувати продумано, цілеспрямовано та систематично.

Таким чином,  використання різноманітних мнемоністичних прийомів дозволяє впорядкувати  складну інформацію, розташувати в певній послідовності.  Це дозволяє молодшим школярам засвоїти потрібну інформацію  значно краще та  зберегти  її на довгий термін, а  пригадування не викликає в  учня значних зусиль. Діти швидше оволодівають правильною звуковимовою та навичками фонематичного аналізу та синтезу, зв'язним мовленням. У свою чергу це не тільки впливає на успішність навчання логопатів, але й формує в них бажання активно здобувати знання надалі.

Спостереження учителя-логопеда, вчителів початкових класів та батьків за результатами логопедичної роботи  впродовж певного періоду свідчать про ефективність застосування таких методів та прийомів корекції. Емоційно забарвлені  логопедичні уроки із використанням мнемотехніки, яскравої та влучної наочності дозволяють учням міцно запам'ятати певну інформацію, допомагають з інтересом оволодівати складним навчальним матеріалом. Безперечно, вони формують в  учнів позитивне ставлення до навчання та сприяють підвищенню ефективності роботи вчителя-логопеда.

Література

  1. Рогов Е. И. Психология познания. - М.: Владос, 1998. – 238 с.
  2. Ткаченко Т. А. Специальные символы в подготовке детей 4 лет к обучению грамоте. - М.: Гном, 2000. – 48 с.
Джерело: http://bevzina.ucoz.ru

четвер, 24 грудня 2020 р.

 СЛОВНИК

Логопедичні ігри та вправи для збагачення словникового запасу дитини




Словниковий запас дитини буває активним і пасивним. Активний словник – це той, який дитина використовує щодня у повсякденному житті. Пасивний словник – це слова, значення яких дитина розуміє, але часто їх не вживає.

Наприклад, слово гладіолус. Розкладіть перед дитиною квіти або їх зобр«чому?», «як?» і «для чого?» – це прекрасний інструмент, створений самою природою для розвитку мовлення та збагачення словникового запасу малюківаження і попросіть понюхати гладіолус. Дитина, в пасивному словнику якої є це слово, з легкістю виконає завдання. Дитина, в пасивному словнику якої це слово відсутнє, навіть не зрозуміє вашої вказівки. 

Тобто завдання батьків – розширювати пасивний словник дитини і з часом переводити пасивний словник в активний за допомогою бесід, обговорення, спілкування на тему: «Про все на світі».

Важлива порада: не упустіть період так званих «чомучок», який починається у дітей близько 3-х років. Безкінечне .

Словниковий запас дитини: діагностика

Активний словник дитини поступово збільшується. В 1 рік дитина розуміє, чітко співвідносить з певними предметами та вимовляє близько 10 слів, а до 3 років її словник досягає 100 слів. В 4-5 років дитина вимовляє від 1500 до 2000 слів. Словниковий запас дитини 6-7 років має налічувати від 2000 до 3000 слів.

У мовленні дитини повинні бути представлені всі частини мови: іменники, дієслова, прикметники, прислівники, займенники, числівники, прийменники та сполучники. Звісно, дитині не обов’язково знати, що вона зараз, наприклад, вимовила займенник чи прислівник. Цими поняттями вона ово­лодіє пізніше. Однак дитина повинна вживати  в повсякденному мовленні всі ці частини мови. Також повинні бути присутні й узагальнюючі слова (фрукти, овочі, посуд, меблі, одяг тощо).

Перш ніж поповнювати словниковий запас дитини, спочатку в загальних рисах оцініть цей запас. Для цього проведіть експрес-діагностику. Для початку з’ясуйте, чи достатньо вона вживає іменників. Запро­понуйте дитині, наприклад, назвати якомога більше тварин, яких вона знає. Для старших дошкільників можна ускладнити завдання, запропонувавши назвати якомога більше тільки свійських, або тільки диких тварин. Якщо у відповіді ви почуєте лише кішка та собака, то словничок дитини дуже бідний. Запитайте, які ягоди вона знає, яких знає птахів.

За аналогією слід перевірити також обсяг словника щодо інших частин мови. Оцініть словниковий запас і переходьте до логопедичних ігор та вправ для збагачення словникового запасу.

Читайте також цікаві статті про активізацію вживання нових слів та збагачення і уточнення словника дитини.

Логопедичні ігри та вправи для збагачення словникового запасу дитини

Логопедична вправа «Словник іменників»

Вам знадобляться овочі та фрукти, або картинки, на яких вони зображені.  Спочатку покажіть їх, попросіть усі, а потім назвати їх одним загальним словом. Дитина повинна сказати: банан, яблуко, персик, лимон – це фрукти; огірок, морква, буряк, цибуля – це овочі. Далі називайте їй групи слів уже без опори на наочність.

Зразок:

  • огірок, помідор, картопля, капуста, морква, буряк, редька, кабачок, баклажан, гарбуз (овочі);
  • яблука, груша, банан, апельсин, лимон, мандарин, персик (фрукти);
  • малина, полуниця, суниця, смородина, журавлина, аґрус, вишня (ягоди);
  • лялька, м’ячик, пірамідка, дзиґа, кубики (іграшки);
  • корова, коза, вівця, кішка, собака, кінь, кролик (свійські тварини);
  • лисиця, вовк, заєць, білка, ведмідь, лев, мавпа, слон (дикі тварини);
  • півень, курка, качка, гуска, індик (свійські птахи);
  • голуб, ворона, горобець, сова, соловей, орел, папуга, чайка (дикі птахи);
  • муха, комар, павук, оса, бджола, жук, метелик (комахи);
  • сом, щука, окунь, карась, камбала, судак, тріска (риби);
  • спідниця, штани, халат, сарафан, шорти, плащ, куртка (одяг);
  • майка, труси (білизна);
  • туфлі, кеди, чоботи, кросівки (взуття);
  • тарілка, склянка, глечик, вилка, ложка (посуд);
  • стіл, стілець, диван, шафа, ліжко (меблі);
  • молоток, сокира, лобзик, пилка, обценьки, дриль (інструменти);
  • літак, автобус, трамвай, тролейбус, пароплав, метро (транспорт);
  • дуб, липа, верба, сосна, береза, клен, горобина, тополя, каштан (дерева);
  • ромашка, мак, волошка, гладіолус, тюльпан, чорнобривці (квіти).

Також можна повправлятись і в зворотному порядку. Запитайте у дитини, які інструменти (квіти, свійських птахів тощо) вона знає. Дитина повинна відповісти: "Я знаю такі інструменти: молоток, сокира, лобзик."

Логопедична вправа «Словник дієслів»

Для перевірки наявності у словнику дитини дієслів, а також для збагачення дієслівного словника, за­пропонуйте їй відповісти на такі запитання:

Хто як пересувається?

  • людина (ходить);
  • заєць (стрибає);
  • птах (літає);
  • змія (плазує);
  • кінь (скаче);
  • риба (плаває).

Хто як їсть?

  • курка (дзьобає);
  • корова (жує);
  • собака (гризе, відкушує);
  • кішка (злизує).

Що можуть робити ці тварини?

  • собака (гавкає, грає, кусається, лащиться, сторожить);
  • кішка…, вовк…, ведмідь…, тигр…, миша…, орел…, жаба…, змія… (крадеться, переховується, рятується, вистежує, доганяє, втікає, підстрибує, схоплює, видерся, пірнув, злетів, шкряба­ється, шелестить, виглядає, спостерігає тощо.)

Логопедична вправа «Словник прикметників»

Для з’ясування наявності у словнику дитини прикмет­ників, а також для збагачення прикметникового словника, запропонуйте їй завдання, розраховані на вміння на­зивати ознаки предметів.

Які на смак ці продукти?

  • Цурок, сіль, лимон, цибуля (кислий, солодкий, солоний, гіркий).

Якого кольору ці продукти?

  • Лимон, апельсин, огірок, помідор, слива, кавун.

Які основні риси характеру у цих тварин?

  • собака (вірна, надійна);
  • лисиця (хитра, винахідлива);
  • заєць (полохливий);
  • ведмідь (неспішний, вайлуватий).

Предмет який?

  • Запропонуйте дитині назвати якомога більше ознак кож­ного з перелічених нижче предметів, враховуючи характерні для них ознаки: величину, форму, колір, масу, смак, запах, темпера­туру, матеріал, приналежність.
  • Лимон, кавун, кішка, заєць, лисиця, стіл, стрічка.
  • Наприклад, яблуко – червоне, велике, кругле, солодке, смачне, пахуче; пальто – шерстяне, м'яке, тепле, в’язане, бабусине тощо.

Що буває?

  • Назвати якомога більше предметів, які мають певні ознаки. Наприклад, що буває довгим? (Нитка, стрічка, мо­тузок, пасок, хвіст, волосся, дорога, річка).
  • Що буває круглим?
  • Що буває високим?
  • Що буває жовтим?
  • Що буває холодним?
  • Що буває солодким?
  • Що буває дерев’яним?
  • Що буває глибоким?

Логопедична вправа «Словник прислівників»

Для з’ясування запасу прислівників, а також збагачення її мовлення прислівниками, поговоріть з нею про пори року, погоду, розташуван­ня предметів у просторі, поведінку різних тварин,  ставлячи при цьому питання: як? де? коли?

  • Наприклад: Як буває на вулиці влітку? (Сонячно, жарко). Як буває на вулиці, коли дощить? (Волого, пасмурно). Як біжить хлопчик? (Швидко). Де лежить іграшка? (Ліворуч) Коли відлітають птахи? (Восени).
  • Як сказати про поведінку тварин?
  • Заєць оглядається... (полохливо).
  • Лисиця крадеться... (обережно).
  • Ведмідь ходить... (незграбно).
  • Лев дивиться... (поважно).
  • Слон іде... (величаво).
  • Черепаха повзе... (поволі).
  • Миша біжить... (швидко).
  • Соловей співає… (дзвінко).
  • Ворона каркає... (голосно).
  • Дятел стукає... (глухо).

Приклади відповідей дитини з використанням прислівників.

  • Дитина відповідає на запитання коли? (про пори року, частини доби, явища): вчора, сьогодні, завтра, післязавтра, вранці, ввечері, вдень, вночі, навесні, влітку, взимку, восени, давно, недавно, незабаром, рано, пізно.
  • Дитина відповідає на запитання як? (про погодні умови): жарко, холодно, тепло, прохолодно, хмарно, сонячно, темно, мокро, волого, сухо.
  • Дитина відповідає на запитання як? (про настрій лю­дей): весело, смішно, радісно, спокійно, бадьоро, жваво, сумно, понуро, тужливо.
  • Дитина відповідає на запитання де? (про розташування предметів у просторі): справа, зліва, прямо, високо (вгорі), низько (внизу), далеко (вдалині), близько (поблизу).
  • Дитина відповідає на запитання куди? (про напрямок руху): вгору, вниз, вперед, назад, вбік, праворуч, ліворуч, вправо, вліво, вище, нижче, вбік.

четвер, 10 грудня 2020 р.

 Загальне недорозвинення мови (ЗНМ)

Вчителем-логопедом двічі на рік проводиться діагностичне вивчення стану мовленнєвого розвитку дошкільників. Результати фіксуються у журналі відвідування дітьми групи (відомості про стан звуковимови дітей). За результатами грудневого обстеження комплектуються корекційні групи для дітей з мовленнєвими порушеннями з діагнозами: Фонетико-фонематичний недорозвиток мовлення, Нерізко виражений загальний недорозвиток мовлення, решту дітей з мовленнєвими порушеннями взято на облік вчителя-логопеда та ведеться консультативна робота з батьками. Облік консультування батьків ведеться в Журналі консультації. З метою усунення мовленнєвих порушень планується корекційна робота з дітьми за такими напрямками:
  • розвиток фонематичного слуху;
  • формування навичок правильної звуковимови;
  • корекція та формування звуків;
  • збагачення та уточнення словникового запасу;
  • розвиток граматичних умінь та навичок;
  • робота над лексико-граматичною стороною мовлення;
  • розвиток діалогічного, монологічного і зв’язного мовлення;
  • розвиток загальної дрібної моторики.
  • використання логопедичних цікавинок на заняттях з мовленнєвого розвитку;
  • закріплення поставлених звуків логопедом у дітей-логопатів;
  • широке використання вправ з розвитку загальної та дрібної моторики.
Таблиця засвоєння дітьми звуків мови.
При підборі і систематизації ігор за тематичним принципом у роботі з дітьми-логопатами, крім вирішення мовленнєвих завдань педагог працює над розвитком психічних процесів.
Вчитель-логопед використовує різні методи та прийоми щодо корекцій мовленнєвих порушень у дітей.
Одним з важливих напрямків корекційної роботи вчителя-логопеда є тісний взаємозв’язок з педагогами та батьками, які закріплюють мовленнєві навички та вміння дітей в процесі організації життєдіяльності.
Особливо тісна співпраця ведеться з вихователями:
Однією з головних умов результативності роботи є тісний взаємозв’язок вчителя-логопеда з сім’єю. З метою надання практичної допомоги батькам дітей у яких порушене мовлення в умовах сім’ї вчитель-логопед запропонувала домашні зошити. Розроблено низку пам’яток та буклетів з розвитку та формування правильного мовлення.
Така система роботи забезпечує результативність корекційної роботи та необхідну підготовку дітей до успішного навчання в школі.
Аналіз вивчення звуковимови свідчить про велику кількість вихованців, що мають мовленнєві порушення. У дітей спостерігається нечітка вимова шиплячих, свистячих, сонорних звуків. Діяльність педагогів полягає у закріпленні поставлених звуків у дітей вчителем-логопедом, розвитку та формуванні правильної звуковимови, чіткого виразного мовлення, удосконалення фонематичного слуху. Різноманітність видів діяльності особистісно-орієнтована модель взаємодії з дітьми позитивно вплинули на динаміку розвитку та якість кінцевих результатів.
Дитина росте та розвивається. Відповідно відбувається розвиток її мовлення. Основними структурними компонентами мовлення є: звуковий склад, словник та граматична будова. Стосовно розвитку кожного з компонентів Ви ознайомилися в розділі “Вікові особливості мовленнєвого розвитку дитини”. Пам’ятайте, що кожна дитина – індивідуальна, особлива і, відповідно, загальний та мовленнєвий розвиток у різних дітей може мати деякі відмінності. Одні діти у віці 4-5 років вже чітко вимовляють усі звуки нашої мови, а в інших відмічається порушення вимови більшості звуків. Пропонуємо Вам таблицю, в якій наведений орієнтовний порядок засвоєння дітьми звуків нашої мови.

ВІК ДИТИНИЗВУКИ МОВИ
Від 1 до 2 роківА, О, Е, М, П, Б
Від 2 до 3 роківУ, І, И, Т, Д, В, Ф, Г, К, Х, Н, Й
Від 3 до 4 роківС, З, Ц
Від 4 до 5 роківШ, Ж, Ч, Щ
Від 5 до 6 роківЛ, Р

Логопед  радить. 4 кроки до правильної вимови

Якщо ви хочете, щоб ваша дитина говорила правильно і красиво, подбайте про це якомога раніше. Фахівцями доведено, що саме в перші три роки життя дитини її мозок налаштований на максимально ефективне накопичення лексичного запасу.

Як це зробити? Звичайно, граючи! Доцільно “уроки” проводити з урахуванням віку маленького ”учня”.

Дитині 1 рік. У цьому віці найбільш корисні рухливі ігри та пальчикова гімнастика. Ви запитаєте, як це пов΄язано з вимовою? Нервові закінчення, які знаходяться на кінчиках маленьких пальчиків, напряму пов΄язані з центром мозку, відповідальним за мовлення.

Нам півтора роки! Дитині,напевно, прийдуться до смаку різноманітні ігри зі шнурівками, кубиками і … посудом. А пальчикову гімнастику тепер можна супроводжувати нескладними віршиками «Сорока – Ворона», «Кую-кую чобіток» тощо.

Уже 2 роки? Тренуємо вимову за допомогою… телефонних розмов. Під час телефонного діалогу малюк позбавлений можливості “розмовляти” жестами, отже, йому доводеться активно демонструвати свою ораторську майстерність.

Малюку 3 роки. Настав час “дорослих” ігор. Пограємо в “Хто що робить?” Наприклад, ви говорите: “Сонечко – світить, а ще… “, пропонуючи дитині продовжити речення.

У такий спосіб ви заохочуєте малюка не тільки задіяти весь свій словниковий запас, але й підключити знання про навколишній світ.

Діти вчаться того, що пізнали через досвід

  • Дитина, яку критикують, вчиться засуджувати.
  • Дитина у ворожому довкіллі вчиться агресії.
  • Дитина, що живе у страху, вчиться боятися.
  • Дитина, яку постійно жаліють, вчиться жаліти себе.
  • Дитина, яку висміюють, вчиться боязливості.
  • Дитина, оточена заздрістю, вчиться бути заздрісною.
  • Дитина, яку соромлять, вчиться відчувати постійну провину.
  • Дитина, яку заохочують, вчиться вірити у себе.
  • Дитина, оточена толерантністю, вчиться бути терплячою.
  • Дитина, яку хвалять, вчиться вдячності.
  • Дитина, яку сприймають прихильно, вчиться кохати.
  • Дитина, яку підтримують, вчиться любити себе.
  • Дитина, яку гідно оцінюють, вчиться, що добре мати мету.
  • Дитина, що живе серед тих, хто вміє ділитися, вчиться щедрості.
  • Дитина в чесному довкіллі вчиться правди і справедливості.
  • Дитина, що живе з почуттям безпеки, вчиться довіряти.
  • Дитина, оточена приязним ставленням, вчиться радості життя.
  • Якщо Ви живете у спокої, то й Ваша дитина житиме зі спокоєм у душі.
  • Тож у якому довкіллі живе Ваша дитина?

Що таке норма?

Діти починають оволодівати мовленням із самого народження. Чуючи ласкавий мамин голос, вони вже в 2-3 міс. відповідають гулінням, у 5-6 міс. починають лепетати, а в 8-9 міс. – вимовляють перші прості слова.

До кінця 1 року життя здорова дитина чітко вимовляє більшість нескладних за артикуляцією звуків. Словниковий її запас – 5-20 слів. В період  1,5 – 2 р. дитина починає утворювати свої перші речення, а її словник становить - 100-300 слів.

До 3 року життя словниковий запас збільшується в 3-4 рази. Малюк знає назви предметів, охоче розповідає, де він був і що бачив. Вимовляє всі звуки, крім сонорних [л, р] і шиплячих [ш, ж, ч].

На 4 році життя словниковий запас складає 1500-2000 слів. Дитина може переказати казку, описати враження з прогулянки. Виявляє бажання спілкуватися. Не біда, якщо в цьому віці малюк плутає закінчення і ставить неправильний наголос.

В кінці 5 року життя дитина повинна чітко вимовляти шиплячі і сонорні звуки; підбирати слова на заданий звук, впізнавати на слух та називати звуки в слові; самостійно переказувати казки та оповідання; вести діалоги з ровесниками та старшими людьми; розуміти та використовувати у своєму мовленні фразеологізми тощо.

Час звернутись до логопеда

Якщо вашій дитині важко спілкуватись зі cвоїми однолітками, і ви помітили, що її мовлення значно відстає від норми, зверніться за консультацією до вчителя-логопеда. Виясніть з його допомогою причину вади.

Можливо, ви мало спілкуєтесь з вашою дитиною, й вона просто «не чула» зразків розмовного мовлення. Тоді негайно почніть більше спілкуватися з нею, читати казки, вірші, активно займатись малюванням і ліпленням.

Підставою для відвідування логопедичних занять є й неправильна вимова звуків. Свистячі [с, з, ц] звуки малюк повинен чітко вимовляти до кінця 3 року життя. Шиплячі і сонорні [ш, ж, ч, л, р] – до кінця 5 року життя.

А як рухається ваша дитина, чи може вона сама одягатися, охайно малювати? Відомо, що будь-які відхилення у мовленні «тягнуть» за собою труднощі в моторному розвитку малюка.

Якщо вас тривожить мовлення вашої дитини, зверніться до вчителя-логопеда за консультацією і невідкладно. Чим довше малюк буде картавити і шепелявити, тим міцніше закріпиться у нього неправильна вимова, і тим важче буде у майбутньому виправити дефект.

ЧОМУ НЕОБХІДНО ВЧАСНО ЗВЕРНУТИСЯ ДО ФАХІВЦЯ?

Що робити батькам, щоб допомогти своїй дитині досягти успіхів у житті. Наскільки важливо для підростаючого, але поки ще зовсім маленького, менеджера, адвоката, економіста, політика уміння красиво, чітко і виразно говорити? Адже з досліджень психологів нам відомо, що 17-20 % інформації слухачу дає інтонація співбесідника.

Особливо це стосується виразно-оцінної сторони мовлення, що виражає ставлення автора до висловлюваної ним інформації. Як часто губиться цікава, оригінальна думка, озвучена мляво, невиразно, незрозуміло.

Багато дітей в силу свого віку ще не знають, наскільки важливо для них навчитися правильно говорити, але батьки повинні розуміти, що навіть найменше порушення звуковимови може негативно вплинути на подальший розвиток дитини. Чому?

По-перше, в багатьох дітей у зв'язку з недоліками мовлення виникають психологічні проблеми – дитина соромиться свого мовлення, намагається менше говорити – і, як наслідок, вона стає більш замкнутою, нетовариською.

По-друге, порушення звуковимови в дошкільному віці є першою сходинкою до проблем в навчанні читання і письма в школі (виникають, так звані, дислексія - порушення читання та дисграфія – порушення письма).

І, нарешті, по-третє, мовлення – це один з найголовніших засобів пізнання світу, а тому погано розвинене мовлення буде перешкоджати повноцінному розвитку особистості.

Але як довідатися, чи нормально розвивається мовлення Вашої дитини?

Звичайно, не всі діти, що нормально розвиваються обов'язково відповідають загальноприйнятій віковій нормі мовленнєвого розвитку, але, все ж, існують деякі вікові особливості розвитку мовлення дитини. Багато батьків через незнання цих закономірностей, іноді, дуже пізно помічають відставання своєї дитини в мовному розвитку.



Як зацікавити дитину до навчання?

 

Як навчити маленького школяра вчитися? Повірте, все не так і складно.

Всі ми знаємо, що емоційний стан впливає на сприйняття нового матеріалу та закріплення знань. Якщо дитині цікаво, подобається те, чим вона займається, тоді вчитися їй набагато легше. Якщо ж вона сідає читати або робити домашнє завдання через силу, примушуючи себе, навряд чи якась інформація залишиться в неї в голові. Без цікавості та позитивних емоцій у людській пам’яті нічого не затримується.

 

kids1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Якщо у вашої дитини є бажання й прагнення бути кращою за інших або хоча б не гіршою, якщо вона не боїться перепитувати й просить пояснити ще раз незрозумілий для неї матеріал, то вчитися їй буде легко й цікаво.

Ви, напевно, погодитеся з тим, що кожна людина одну й ту ж інформацію сприймає по-різному. Сприйняття й реакція залежать від того, яким чином проведений інформаційний аналіз. Зверніть особливу увагу на цей процес. Йдеться про те, що в першу чергу саме від реакції дитини залежить, в якому вигляді буде засвоєна та чи інша інформація, яку вона отримає.

avgustovskie-detki-uchatsya-huzhe-ostalnyih

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Коли дитина в поганому настрої, небажано садити її за навчання. Якщо виник конфлікт із товаришем, якась неприємність у школі, обов’язково потрібно поговорити з дитиною, з’ясувати причини, дати можливість їй виговоритися. Інакше вона просто не зможе сконцентруватися на заняттях.

Необхідно пояснити дитині, що навчання в школі полягає не тільки в отриманні відмінних оцінок, а й у можливості виправити власні помилки, і найголовніше – в отриманні знань, які стануть у нагоді дитині в житті. Дітям потрібно дати зрозуміти, що оцінки для батьків – не головне. Це допоможе їм орієнтуватися не на зовнішнє оцінювання знань, а на внутрішню мотивацію отримання цих знань.

Якщо у маленького школяра вже є негативний досвід у навчанні – отримав погану оцінку чи не похвалили, наробив багато помилок, потрібно дати йому можливість виправитися й отримати хороший результат.

Успішні в навчанні ті діти, які вірять у свої можливості та дуже наполегливі. Чим більше в дитини впевненості в своїх силах, тим частіше вона занурюється в рішення незнайомих для неї завдань і життєвих ситуацій. Такі діти не бояться невдач.

vo-skolko-otdat-rebenka-v-shkolu

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Якщо дитині пощастило розкрити свій талант в юному віці, який у неї був закладений з народження, якщо вона розвивається й живе в відповідності зі своїм призначенням, то вона має всі шанси жити щасливо. А щастя таких діток полягає в тому, що вони отримують величезне задоволення від того, чим вони займаються.

Особиста мотивація дитини виходить із можливостей діяти самостійно й приймати рішення без втручання дорослих. Якщо дитина каже, що вона впорається сама, не потрібно їй заважати. Якщо дитина бере на себе відповідальність, вона повинна йти до кінця. Не треба боятися, що її спіткає невдача або вона отримає погану оцінку. Не варто вимагати від дитини занадто багато. Ставте для неї посильні завдання.

yyf6q1fecmm

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Як показує статистика – 80% загальних знань про світ діти отримують поза школою. Тому психологи рекомендують батькам більше спілкуватися зі своїми дітьми, водити їх на спектаклі, екскурсії, виставки, читати з ними книги, дивитися пізнавальні фільми.

І не забувайте хвалити Вашу дитину, особливо якщо у неї вийшло те, що не виходило раніше. Хваліть дитину за кожен успіх, навіть за незначний. А розбираючись із невдачами, що спіткали дитину в школі, визначайте відразу ж, як можна їх уникнути в подальшому.

І завжди пам’ятайте, дитині в будь-якій ситуації необхідна Ваша підтримка.

deti

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 










 

 





Причини порушення мовленнєвого розвитку у дітей

 дошкільного віку

В світі мудрих думок є вислів: «Дитятко – що тісто: як замісив, так і виросло.» Перед батьками, вихователями та вчителями стоїть важка задача – « замісити» так , щоб «виросло».
 
Дорослі покладають великі надії на своїх дітей та вихованців, хочуть, щоб вони досягли не аби яких висот. Тому шукають найкращий дитячий садок, школу, престижний університет.
 
Хоча багато батьків не задумуються, що для досягнення заповітної мети,  у дитини повинно бути добре розвинене мовлення. Мовлення - дуже складна психічна функція. Його нормальний розвиток можливий лише за умови сформованості мислення, уваги, пам’яті , сприймання, рухової сфери дитини.
 
Будь-яке відхилення у розвитку названих процесів обов’язково позначається на стані мовлення дитини.
 
Ось чому батьки повинні знати, які мовленнєві порушення найчастіше трапляються у дітей дошкільного віку, у чому вони виявляються, які можуть мати наслідки для психічного розвитку дитини та для її навчання у школі, як запобігти їхньому виникненню і що необхідно зробити для їхнього своєчасного подолання.
 
Порушення мовлення у дошкільників мають здатність до патологічного закріплення, що призводить до різних стійких помилок як в усному мовленні, так і на письмі. А, враховуючи , що мовленнєвий розвиток дитини продовжується і в початкових класах, вони можуть спричинити різноманітні  стійкі порушення  у засвоєнні шкільних знань, насамперед з предметів мовного циклу: читання, письма, рідної мови. Порушення мовлення значно ускладнюють засвоєння дитиною іноземних мов та можуть стати перепоною до досягнення заповітної мрії – хорошого навчання.
 
Причини виникнення мовленнєвих порушень можуть бути дуже різними.
 
Одна з таких причин - це порушення у будові артикуляційного апарату: неправильний прикус, порушення у будові щелеп, укорочена під’язикова вуздечка, високе чи вузьке піднебіння, відсутність деяких зубів тощо.
 
Діти можуть копіювати неправильну звуковимову когось із рідних. Причиною неправильної  звуковимови є - недоліки слухового сприймання звуків: це порушення пов’язане зі зниженням гостроти слуху дитини, його причини приховані в недоліках формування уявлень дитини про звуки рідної мови, недостатності слухової уваги та слухового контролю.
 
Негативні біологічні та соціальні чинники також відчутно впливають на мовлення дітей. До них належать: патологія вагітності матері, вживання під  час вагітності тютюну, наркотиків, обмеженість спілкування дитини, педагогічна занедбаність тощо.
 
Не всі порушення звуковимови можна вважати патологічними. Практично кожна дитина молодшого дошкільного віку має певні порушення у вимові звуків. Однак до п’яти років такі порушення вважаються природними, оскільки артикуляційний апарат дитини цього віку ще продовжує формуватися. Водночас збереження вад звуковимови після зазначеного терміну вважаються патологічними і потребують виправлення за допомогою спеціальних вправ і завдань, які добирає логопед.
 
Зазвичай вади звуковимови виявити досить легко. Чимало батьків помічають і знають, які саме звуки вимовляє дитина. Проте існує хибна думка , що порушена звуковимова виправиться сама по собі. «Не хвилюйтеся, виговориться», - говорять сусіди, друзі і навіть деякі лікарі. Відвідини логопеда відкладають на невизначений час. Однак порушення закріплюються, і діти, які мають вади звуковимови, на момент вступу до школи, потрапляють у групу ризику як схильні до дисграфії (порушення письма). Тому помітивши порушення вимови навіть кількох звуків ,слід обов’язково звернутися до логопеда.

 


 
                            Все, що живе на світі,
                            Уміє розмовляти.
                            Уміють говорити
                            Зайці і зайченята,
                            По-своєму говорять
                            І риби серед моря,
                            І у садочку пташка,
                            І у траві комашка…
                            Говорять навіть квіти
                            З блискучими зірками…
                            А як говорять діти?-
                            Так, як навчає МАМА!