Мнемоніка – у перекладі з грецької – «мистецтво запам'ятовування». Мнемотехніка – це система методів та прийомів, що забезпечують ефективне запам'ятовування, збереження та відтворення інформації. Цілеспрямоване та сплановане використання мнемотехніки дозволяє засвоювати матеріал цікавіше, швидше та міцніше.
Сучасна освіта вимагає від учителя не тільки майстерності та вдосконалення методики роботи, але й особистісно-зорієнтованого підходу до навчально-корекційного процесу. Ураховуючи знання індивідуальних особливостей дитини, ми спонукаємо її до активного особистісного здобуття знань, формування логопедичних навичок та вмінь. Провідними пізнавальними процесами є мислення й уява. Усім добре відомо, що мислення нероздільно зв'язане з мовленням. Красиве, граматично правильно оформлене мовлення – запорука успішного навчання. Саме тому важко переоцінити роль логопедичної корекції на розвиток усного та писемного мовлення молодших школярів. За результатами обстеження усного та писемного мовлення молодших школярів ми бачимо, що певна частина учнів (особливо, першокласників) мають проблеми з правильної звуковимови. Ми визначаємо шляхи їхнього подолання індивідуально для кожного учня. Постійний пошук педагогом нових методів та прийомів роботи дозволяє вдосконалити пізнавальну діяльність учнів. Використання нетрадиційних методів та прийомів залучає учнів-логопатів до активної особистої участі в діяльності з формування правильної звуковимови, корекції та розвитку зв'язного мовлення. У цій статті ми прагнемо висвітлити використання різноманітних прийомів мнемотехніки в роботі з дітьми-логопатами на логопедичному пункті при Херсонській спеціалізованій школі І-Ш ступенів № 52 управління освіти Херсонської міської ради.
Рівень сформованості психічних процесів відіграє значну роль в ефективності логопедичної допомоги. Логопед користується різноманітними прийомами для формування довільної уваги, розвитку обсягу, переключенню уваги, розвитку мислення та інше. Використання мнемоністичних засобів, безумовно, неможливо без певних знань, у тому числі про особливості пам'яті.
Відомо багато різноманітних підходів до покращення пам'яті. На наш погляд уваги заслуговують рекомендації Рогова Є. І. з цього питання [1]. Він виділяє декілька фундаментальних принципів розвитку пам'яті.
1. Розвиток спостережливості, що приводить до примноження кількості та якості складних асоціацій.
2. Використання декількох органів чуття для запам'ятовування. Дослідження доводять, що інформація, яка поступає в мозок через декілька аналізаторів, засвоюється краще. Використання в логопедичній роботі тактильно-вібраційних та температурних відчуттів, нюху, зору, розвиток моторики (загальної, наслідувальної, дрібної), словесних коментарів, створення асоціацій образів та відчуттів допомагає дітям краще запам'ятати складний навчальний матеріал.
3. Формування позитивної мотивації та прагнення свідомого, активного запам'ятовування та пригадування необхідної інформації відбувається шляхом заохочування учнів до цього. Наприклад, шляхом особистого виготовлення наочності для індивідуального використання (таблиці для диференціації дзвінких та глухих приголосних, опорні таблиці для складання «портрету» та якісної характеристики звуків та інше).
4. Розвиток психічних процесів та творчих здібностей учнів.
5. Необхідність формування установок, потрібних для запам'ятовування. Наприклад, установка: навички грамотного письма та читання тобі потрібні протягом усього життя. Саме вони будуть сприяти твоєму успішному навчанню та отриманню в майбутньому цікавої роботи.
6. Концентрація уваги в момент запам'ятовування.
7. Використання різноманітної мнемотехніки.
8. Використання емоцій.
Саме це допомагає учням міцно зафіксувати певну інформацію. Тому в роботі з дітьми-логопатами молодших класів доцільно використовувати різноманітні ігри та іграшки, вірші та тексти, що дозволяють краще запам'ятати матеріал. Треба враховувати, що надзвичайно сильні емоції дезорганізують процеси мислення, погіршують довільну увагу та пам'ять.
Пам'ять має також три основні закони, які потрібно знати та використовувати у своїй практиці.
Перший закон. Враження. Якщо ви бажаєте щось запам'ятати, потрібно зосередитись та отримати враження. Бажано використовувати при цьому не тільки зір, але й слух та нюх. Але зорове враження – найміцніше. Нерви, що йдуть від ока до мозку, у 20 разів товстіші за нерви, що йдуть від вуха до мозку.
Другий закон. Повторення.
Третій закон. Асоціації. Єдиний спосіб щось надійно запам'ятати – це пов'язати потрібну інформацію з якоюсь іншою інформацією. При цьому інформація повинна сприйматись, як єдине ціле.
Треба пам'ятати, що послабленню пам'яті сприяють запахи. Це пояснюється сусідством центру нюху із «запам'ятовувальною» зоною мозку.
Особливе місце в роботі з дітьми-логопатами займає дидактичний матеріал у формі мнемотаблиць, що значно полегшують дітям оволодіння навичками правильної звуковимови та фонематичного аналізу. Ще на підготовчому етапі разом з учнями цілеспрямовано та систематично проводиться робота із складання артикуляційного «портрета» звука, його якісної характеристики. Виготовляємо таблицю таким чином. Треба розділити картонний лист на 5 частин (в горизонтальній площині). Зліва малюємо картинку - символ певного звука. Наприклад, насос – звук с, жучок – звук ж, змія – звук ш, комарик – звук з, машинка – звук р. літачок – звук л. Звертаємо увагу, що існує багато загальноприйнятих символів [2]. З різних міркувань деякі символи ми обираємо свої. Головне, це одразу обговорити з учнями-логопатами значення певної картинки - символу. Доречно підкріплювати зоровий образ жестом-підказкою та тактильно-вібраційною чутливістю. Наприклад, звук л – долоні з щільно притиснутими пальцями – «крила літака». Саме використання цих символів у майбутньому допомагає формувати важливий навик самоконтролю за правильною звуковимовою без словесного нагадування. Учень сам робить цей жест, наприклад, під час розповідання вірша, у той момент, коли треба правильно вимовити звук л. Інший варіант, коли логопед (батьки, однокласники) мовчки показують потрібний жест, нагадуючи, який саме звук треба контролювати.
Повернемося до складання таблиці, яку діти називають «Моя підказка». Дві наступні частині заповнюємо малюнками відповідного положення губ, зубів. Наприклад, губи посміхаються (зображуємо посмішку), зуби, як «парканчик» (малюємо парканчик.). У четвертій частині таблиці малюємо положення язика: нагорі чи внизу (відповідні стрілочки поруч з малюнком язика; кінчик язика «дивиться» туди, де він знаходиться при вимові даного звука) та що язик нагадує при вимові (лопатка, чашечка, грибок). В останній частині таблиці малюємо умовні позначення якісних характеристик даного звука: дзвінкий чи глухий? Позначення: дзвоник – дзвінкий звук, закреслений дзвоник – глухий звук. Підказка тактильно-вібраційного контролю: сніжинка – прохолодне повітря при вимові, сонечко – тепле. Довгий звук чи короткий (лінії певної довжини). Вважаємо за доцільне на одній таблиці розташовувати підказки для двох (або декількох звуків та букв – для дітей з порушенням писемного мовлення). Наприклад, зверху – звук с, знизу – звук з, або с - ш, з - ж, ш - ж, р - л, л - р та інші. Таблиці поступово заповнюються та розфарбовуються фломастерами особисто кожною дитиною.
Зрозуміло, що зміст підказки залежить від порушення звуковимови конкретного учня. Виготовляються таблиці під час логопедичних уроків за допомогою логопеда (контури предметів намальовані простим олівцем), або вдома за допомогою батьків (за зразком, для домашнього користування). Рекомендуємо не перетворювати виготовлення опорних таблиць на міні-уроки малювання та на розвагу. Тому після кожного поповнення таблиці обов'язково необхідно проговорити: що та для чого ми зробили.
Коли таблиця повністю готова, завдання з автоматизації звука можна почати з читання своєї таблиці. Наприклад, Петро вчиться правильно вимовляти звук [с]. Свою підказку він озвучує так: «Звук [с] схожий на пісеньку насоса. Коли я вимовляю цей звук, губи посміхаються, зуби «парканчиком», язик, як «лопатка», лежить внизу за нижніми передніми зубами. Звук [с] глухий, повітря прохолодне, довге»; вимовляє звук [с]. Контролює долонькою: чи йде прохолодне повітря? Потім повторює (або читає, називає) склади (або слова), залежно від етапу автоматизації. Після канікул такі таблиці допомагають учню пригадати правильну звуковимову, якщо необхідно – скоригувати .
Можна сказати, що подібні таблиці є своєрідним алгоритмом правильної звуковимови. «Підказками» за необхідністю можна скористатися, щоб нагадати або уточнити правильне положення артикуляційних органів та укладу звука, а також провести якісну (або порівняльну) характеристику звуків. Саме тому використання цих таблиць допомагає проводити роботу з профілактики порушень писемного мовлення у дошкільнят та молодших школярів. Дома ці таблиці допомагають батькам підказати або проконтролювати правильну вимову даного звука.
Прагнемо працювати в тандемі із зацікавленими батьками та вчителями. Саме тому учні, які мають порушення писемного мовлення успішно користуються порівняльними таблицями дзвінких та глухих, акустично схожих звуків та букв, що їх позначають, оптично схожих букв. У цих таблицях попарно розташовуємо проблемні букви. Наприклад, за ознакою дзвінкості-глухості (д - т, з - с, в - ф, к - х, ж - ш, б - п ). Звертаємо увагу, що ці таблиці для учнів, які мають порушення письма та читання, тому в таблицях звертаємо увагу на особливості розташування елементів букви та на образ (предмет) - підказку. Для кожного учня свій набір букв, залежно від порушення. Таблиці стають у нагоді не тільки на логопедичних уроках, але й у класі, групі подовженого дня та вдома. Батьки та вчителі початкових класів зауважують, що завдяки використанню такої наочності молодші школярі успішно засвоюють складний навчальний матеріал під час самостійної роботи. На заключному етапі роботи учні-логопати самостійно контролюють правильне написання букв, згадуючи потрібні образи. Надалі правильне написання потрібної букви відбувається автоматично, що свідчить про міцне та усвідомлене засвоєння навчального матеріалу.
Відомо, що не сформованість або недостатня сформованість навичок фонематичного аналізу в молодших школярів значно впливає на успішність формування навичок правильної звуковимови. Саме тому ми використовуємо дидактичний матеріал з «Будиночка звуків». Виготовляється він таким чином. Аркуш картону ділимо по вертикалі на дві частини, по дві «квартири» на кожному поверсі. У кишеньках-балкончиках розміщуємо символи, необхідні для проведення фонематичного аналізу та складання якісної характеристики звуків. А саме: зверху символи дзвінкості-глухості (дзвоники). У середні кишеньки поступово виготовляємо та складаємо маленькі фішки з символами - образами звуків. Наші фішки круглої форми приблизно 5 см в діаметрі. (Форма та розмір не мають суттєвого значення та обираються особисто логопедом ).
На фішках зображуємо малюнки - підказки основних проблемних звуків: с-з (насос-комарик), ш - ж (змія - жук), р - л (машинка - літак), ц - ч (синичка-паровоз). Опорні фішки розміщуємо за ознакою дзвінкості-глухості. У нижній кишені знаходяться: яскрава стрічка (умовна довжина 25 см) та маленький шматочок нитки для плетіння (4-5 см). Вони відповідно підказують: довгий чи короткий звук? Наприклад, пропонуємо дітям одночасно прокотитися по стрічці, як по дорозі, та промовити по черзі звуки с та ц (ч). Діти роблять висновок, що для вимови звука ц (ч) більш підходить коротка нитка, а для с – довга стрічка. Такий прийом допоможе успішно проводити профілактику порушень писемного мовлення з учнями-першокласниками, які мають порушення звуковимови даних звуків.
Використання такої наочності дозволяє успішно працювати над формуванням простих форм фонематичного аналізу. А саме: визначати наявність та місце звука в слові. На особистому досвіді ми впевнилися у ефективності використання цієї наочності в логопедичній роботі з дошкільнятами та молодшими школярами.
Можна сказати, що використання мнемоністичних таблиць допомагає учням практично оволодіти навичками звукового аналізу та синтезу, виправити спотворену звуковимову. Дитина розуміє, навіщо виконує те чи інше завдання, учиться виділяти навчальну мету. Це дає змогу проводити навчальний процес усвідомлено, успішно диференціювати звуки, які найчастіше плутають логопати (за ознаками дзвінкості-глухості, свистячі – шиплячі, сонорні, африкати). Мнемоністичні таблиці необхідно використовувати продумано, цілеспрямовано та систематично.
Таким чином, використання різноманітних мнемоністичних прийомів дозволяє впорядкувати складну інформацію, розташувати в певній послідовності. Це дозволяє молодшим школярам засвоїти потрібну інформацію значно краще та зберегти її на довгий термін, а пригадування не викликає в учня значних зусиль. Діти швидше оволодівають правильною звуковимовою та навичками фонематичного аналізу та синтезу, зв'язним мовленням. У свою чергу це не тільки впливає на успішність навчання логопатів, але й формує в них бажання активно здобувати знання надалі.
Спостереження учителя-логопеда, вчителів початкових класів та батьків за результатами логопедичної роботи впродовж певного періоду свідчать про ефективність застосування таких методів та прийомів корекції. Емоційно забарвлені логопедичні уроки із використанням мнемотехніки, яскравої та влучної наочності дозволяють учням міцно запам'ятати певну інформацію, допомагають з інтересом оволодівати складним навчальним матеріалом. Безперечно, вони формують в учнів позитивне ставлення до навчання та сприяють підвищенню ефективності роботи вчителя-логопеда.
Консультація
Види мовних дефектів
Ця інформація представлена лише з ознайомлюючою метою. Поставити правильний діагноз може лише учитель-логопед, або лікар-невролог після повного обстеження дитини
Дефекти мови: види, причини, виправлення
Різновиди дефектів мовлення. Їх існує ціла безліч, ми постараємося приділити увагу кожному окремо. Дуже важливо за допомогою звертатися до професіонала, не поспішайте самі поставити діагноз! Лікар не тільки може правильно виявити проблему, але і підкаже, як її усунути.
Почнемо з того, що дефекти мови необхідно лікувати в ранньому віці, так велика ймовірність того, що малюк буде говорити красиво і правильно.
Виділяють тільки дві групи дітей, які розвиваються нормально з точки зору медицини:
балакуни (виявляють активний інтерес до навколишнього світу, легко адаптуються до нових обставин, рано починають говорити і ставлять велику кількість запитань);
мовчуни (глядачі, починають говорити пізніше своїх однолітків, але відразу практично без дефектів, таким діткам потрібна увага і розуміння батьків).
Однак якщо ваш “мовчун” не почала говорити до трьох років, варто бити тривогу. Можливо, ви зіткнулися з серйозною проблемою. Звідки вона взялася?
Причини
Перш ніж говорити про різновиди та способи їх усунення дефектів мовлення, виявимо причини недуги.
Їх можна розділити на дві категорії:
вроджені (спадковість, особливість організму, важке протікання вагітності);
набуті (занедбаність, часті хвороби, зниження слуху, стрес і так далі).
Крім цього, частою проблемою є хвороби гортані або губ, неправильна будова щелепи, хвороби кори головного мозку і так далі.
Види дефектів мовлення
Тут ми наведемо лише перерахування, конкретніше про кожен види ви дізнаєтеся далі. Виділяють такі типи:
- проблема швидкості відтворення (швидко або повільно);
- патологія мовного апарату;
- заїкання; дефекти вимови різних звуків;
- неправильна робота мовного апарату, (центральної нервової системи), головного мозку.
Не варто самостійно боротися з проблемою. Якщо ви помітили будь-яке порушення мови у своїх домочадців або у себе, вирушайте за консультацією до логопеда.
Дислалия
Почнемо ми з такого дефекту мови, як дислалия. Ця проблема є найпоширенішою. У людини спостерігається досить великий словниковий запас, він здатний правильно вибудовувати і погоджувати пропозиції, але неправильно вимовляє один або кілька звуків.
Цей дефект є фонетичним, тобто порушено звуковимову. У людей, які страждають від цієї недуги, не спостерігається поганого слуху.
Дизартрія
Наступний дефект мови, на який ми хочемо звернути увагу – дизартрія. При даній проблемі ми спостерігаємо неправильна вимова всіх груп звуків. Яка ж причина проблеми? Вся справа в роботі нервів, які пов’язують наш мовний апарат і ЦНС. При дизартрії спостерігається недостатня робота цих нервів.
У хвороби є ряд особливостей:
невиразна мова;
порушення голосоутворення;
неправильний ритм, темп і інтонація.
Ринолалія
Дефект мови, що має назву ринолалия, проявляється порушенням тембру голосу. Всі ми коли-небудь пробували пародіювати слона, тобто говорити “в ніс”. Але трапляються випадки, коли це у людини відбувається само собою. Так зване носове звучання з’являється в результаті анатомічного дефекту мовного апарату.
Заїкання
Зараз розглянемо ще один дефект мови – заїкання. Характеристики його представляють сукупність порушень кількох складових:
темп;
ритм;
плавність мови.
Проблема даного роду виникає через судом м’язів обличчя. Заїкання з’являється у дітей з двох років. Особливостями захворювання є: вимушена зупинка мови; повторення звуків або складів; можливо додавання непотрібних звуків ( “а” або “і”).
Профілактика заїкання
Зараз дуже коротко про виправлення дефекту мови під назвою заїкання. Коротко перерахуємо все, що потрібно строго дотримуватися батькам дитини, яка страждає від цієї недуги.
1.Почнемо з мови оточуючих малюка людей. Всі повинні говорити чітко, правильно і неквапливо.
2.По можливості уникайте контакту з заїкатися людьми.
3.Не варто кричати і скандалити при дитині.
4.Будь-якими силами уникайте травм (як психологічних, так і фізичних), особливо це стосується голови.
5.Не варто перевантажувати малюка різними враженнями і великою кількістю інформації.
6. Не квапте розвиток дитини, не варто намагатися зробити з нього вундеркінда.
7.Уникайте переляку (страшні історії, фільми і так далі).
8. Не бийте малюка і не відправляйте одного в темне приміщення в якості покарання.
Алалія
Даним терміном прийнято називати відсутність мовлення у дітей віком від 3 до 5 років. Відсутність може бути як повне, так і часткове. Чим викликаний недугу? Недорозвиненням або ураженням мовної області лівої півкулі кори головного мозку. Це ураження може наступити у внутрішньоутробному періоді розвитку або на ранній стадії.
Крім цього, розрізняють два види алалії:
моторна (випадки, коли малюк все розуміє, але відтворити не може);
сенсорна (відсутність розуміння мови, часто помічаються повторення чужих фраз, якщо задати дитині питання).
Мутизм
Дане захворювання може розвинутися через сильну психічної травми. Малюки з таким діагнозом просто перестають говорити (мовленнєвий розвиток зупиняється). Як і в попередньому випадку, розрізняють два різновиди мутизма:
загальний (повна відсутність мовлення);
виборчий (виражається у вигляді протесту на будь-які дії або обставини).
Дитячий аутизм
При цьому захворюванні діти не тільки повністю перестають розмовляти (хоча раніше їх мовленнєвий розвиток ніяк не відрізнялося від однолітків), але і занурюються в переживання, відсторонюючись від оточуючого їх світу.
При дитячому аутизмі спостерігається відсутність елементарних побутових навичок і мови. До особливостей хвороби відносяться:
- збудливість і навіть агресивність;
- зацикленість на чомусь (перевага одного продукту, відмова від усього іншого, при цьому основний показник – зовнішній вигляд, а не смакові якості; приклад – малюк відмовляється пити сік з пляшки, так як завжди його вживає з картонної коробки);
- відсутність бажання контактувати з дорослими людьми, мінімальний контакт з матір’ю;
- у малюків розвинене почуття страху, тільки є одна особливість – дитина може не боятися темряви або висоти, а ось чайник або ложка його можуть сильно налякати (ці предмети були взяті в якості прикладу).
ЗНМ
Існує і такий дефект мови у дитини, як ЗНМ (загальне недорозвинення мови). Такий діагноз можуть поставити, якщо постановка конкретного діагнозу утруднена.
Під ЗНМ розуміють різні розлади мови, які можуть стосуватися фонетики, лексики або граматики. Відмінні риси захворювання:
порушення вимови;
ускладненість в розрізненні звуків;
убогий словниковий запас; труднощі зі словотвором і зміною слів;
незв”язна мова; малюк починає говорити пізно (3-5 років);
неоформлена з точки зору граматики та фонетики мова; неможливість оформлення своїх думок.
Куди звернутися за допомогою?
Якщо ви зіткнулися з логопедичними вадами мовлення, то вам необхідно проконсультуватися з лікарем-логопеда. Крім цього, причина може критися і в іншому. Можливо, порушення мови викликано більш серйозними проблемами. Іноді при дефектах мови, характеристики яких були представлені вище, необхідна консультація наступних фахівців:
психолог;
дефектолог;
отоларинголог;
стоматолог;
невролог;
ортодонт і так далі.
Не варто намагатися самостійно поставити діагноз і займатися самолікуванням. Говорити красиво вам допоможе тільки досвідчений фахівець, здатний виявити точну проблему.
Лікування дефектів мовлення відбувається за індивідуальним планом. Спочатку фахівця необхідно виявити причину, яка впливає на вимову, тільки після цього – скласти індивідуальний план занять.
Якщо у вашої дитини виявили будь-якої дефект мови, то батькам варто запастися терпінням. Адже хороший результат залежить від кількох факторів:
регулярність;
старанність;
наполегливість.
Так як дефектів мовлення існує велика безліч, методів позбавлення від них також наявна велика кількість. Якщо після лікування основної проблеми мова пацієнта не покращується, то логопеди радять дихальну гімнастику або мовну терапію. Ці два методи широко використовують після інсульту.
Использование паронимов в самостоятельной речи делает её ярче, эмоционально насыщенней, иногда образует каламбур, то есть эмоциональную игру слов. Правильное употребление паронимов - необходимое условие грамотной, культурной речи, и, напротив, смешение их - признак невысокой речевой культуры. Конечно, при общении с дошкольниками термин «паронимы» не употребляется, а только предлагаются им слова, похожие по звучанию, но разные по значению, обращая особое внимание на отличия в звучании и произношении таких слов.
Немає коментарів:
Дописати коментар