Діагностичне вивчення стану мовленнєвого розвитку дошкільників

 

Вчителем-логопедом двічі на рік проводиться діагностичне вивчення стану мовленнєвого розвитку дошкільників. Результати фіксуються у журналі відвідування дітьми групи (відомості про стан звуковимови дітей). За результатами грудневого обстеження комплектуються корекційні групи для дітей з мовленнєвими порушеннями з діагнозами: Фонетико-фонематичний недорозвиток мовлення, Нерізко виражений загальний недорозвиток мовлення, решту дітей з мовленнєвими порушеннями взято на облік вчителя-логопеда та ведеться консультативна робота з батьками. Облік консультування батьків ведеться в Журналі консультації. З метою усунення мовленнєвих порушень планується корекційна робота з дітьми за такими напрямками:

• розвиток фонематичного слуху;

• формування навичок правильної звуковимови;

• корекція та формування звуків;

• збагачення та уточнення словникового запасу;

• розвиток граматичних умінь та навичок;

• робота над лексико-граматичною стороною мовлення;

• розвиток діалогічного, монологічного і зв’язного мовлення;

• розвиток загальної дрібної моторики.

• використання логопедичних цікавинок на заняттях з мовленнєвого розвитку;

• закріплення поставлених звуків логопедом у дітей-логопатів;

• широке використання вправ з розвитку загальної та дрібної моторики.

Таблиця засвоєння дітьми звуків мови.
При підборі і систематизації ігор за тематичним принципом у роботі з дітьми-логопатами, крім вирішення мовленнєвих завдань педагог працює над розвитком психічних процесів.
Вчитель-логопед використовує різні методи та прийоми щодо корекцій мовленнєвих порушень у дітей.
Одним з важливих напрямків корекційної роботи вчителя-логопеда є тісний взаємозв’язок з педагогами та батьками, які закріплюють мовленнєві навички та вміння дітей в процесі організації життєдіяльності.
Особливо тісна співпраця ведеться з вихователями:
Однією з головних умов результативності роботи є тісний взаємозв’язок вчителя-логопеда з сім’єю. З метою надання практичної допомоги батькам дітей у яких порушене мовлення в умовах сім’ї вчитель-логопед запропонувала домашні зошити. Розроблено низку пам’яток та буклетів з розвитку та формування правильного мовлення.
Така система роботи забезпечує результативність корекційної роботи та необхідну підготовку дітей до успішного навчання в школі.
Аналіз вивчення звуковимови свідчить про велику кількість вихованців, що мають мовленнєві порушення. У дітей спостерігається нечітка вимова шиплячих, свистячих, сонорних звуків. Діяльність педагогів полягає у закріпленні поставлених звуків у дітей вчителем-логопедом, розвитку та формуванні правильної звуковимови, чіткого виразного мовлення, удосконалення фонематичного слуху. Різноманітність видів діяльності особистісно-орієнтована модель взаємодії з дітьми позитивно вплинули на динаміку розвитку та якість кінцевих результатів.
Дитина росте та розвивається. Відповідно відбувається розвиток її мовлення. Основними структурними компонентами мовлення є: звуковий склад, словник та граматична будова. Стосовно розвитку кожного з компонентів Ви ознайомилися в розділі “Вікові особливості мовленнєвого розвитку дитини”. Пам’ятайте, що кожна дитина – індивідуальна, особлива і, відповідно, загальний та мовленнєвий розвиток у різних дітей може мати деякі відмінності. Одні діти у віці 4-5 років вже чітко вимовляють усі звуки нашої мови, а в інших відмічається порушення вимови більшості звуків. Пропонуємо Вам таблицю, в якій наведений орієнтовний порядок засвоєння дітьми звуків нашої мови.

ВІК ДИТИНИ	ЗВУКИ МОВИ
Від 1 до 2 років	А, О, Е, М, П, Б
Від 2 до 3 років	У, І, И, Т, Д, В, Ф, Г, К, Х, Н, Й
Від 3 до 4 років	С, З, Ц
Від 4 до 5 років	Ш, Ж, Ч, Щ
Від 5 до 6 років	Л, Р

Логопед  радить. 4 кроки до правильної вимови

Якщо ви хочете, щоб ваша дитина говорила правильно і красиво, подбайте про це якомога раніше. Фахівцями доведено, що саме в перші три роки життя дитини її мозок налаштований на максимально ефективне накопичення лексичного запасу.

Як це зробити? Звичайно, граючи! Доцільно “уроки” проводити з урахуванням віку маленького ”учня”.

Дитині 1 рік. У цьому віці найбільш корисні рухливі ігри та пальчикова гімнастика. Ви запитаєте, як це пов΄язано з вимовою? Нервові закінчення, які знаходяться на кінчиках маленьких пальчиків, напряму пов΄язані з центром мозку, відповідальним за мовлення.

Нам півтора роки! Дитині,напевно, прийдуться до смаку різноманітні ігри зі шнурівками, кубиками і … посудом. А пальчикову гімнастику тепер можна супроводжувати нескладними віршиками «Сорока – Ворона», «Кую-кую чобіток» тощо.

Уже 2 роки? Тренуємо вимову за допомогою… телефонних розмов. Під час телефонного діалогу малюк позбавлений можливості “розмовляти” жестами, отже, йому доводеться активно демонструвати свою ораторську майстерність.

Малюку 3 роки. Настав час “дорослих” ігор. Пограємо в “Хто що робить?” Наприклад, ви говорите: “Сонечко – світить, а ще… “, пропонуючи дитині продовжити речення.

У такий спосіб ви заохочуєте малюка не тільки задіяти весь свій словниковий запас, але й підключити знання про навколишній світ.

Діти вчаться того, що пізнали через досвід

• Дитина, яку критикують, вчиться засуджувати.
• Дитина у ворожому довкіллі вчиться агресії.
• Дитина, що живе у страху, вчиться боятися.
• Дитина, яку постійно жаліють, вчиться жаліти себе.
• Дитина, яку висміюють, вчиться боязливості.
• Дитина, оточена заздрістю, вчиться бути заздрісною.
• Дитина, яку соромлять, вчиться відчувати постійну провину.
• Дитина, яку заохочують, вчиться вірити у себе.
• Дитина, оточена толерантністю, вчиться бути терплячою.
• Дитина, яку хвалять, вчиться вдячності.
• Дитина, яку сприймають прихильно, вчиться кохати.
• Дитина, яку підтримують, вчиться любити себе.
• Дитина, яку гідно оцінюють, вчиться, що добре мати мету.
• Дитина, що живе серед тих, хто вміє ділитися, вчиться щедрості.
• Дитина в чесному довкіллі вчиться правди і справедливості.
• Дитина, що живе з почуттям безпеки, вчиться довіряти.
• Дитина, оточена приязним ставленням, вчиться радості життя.
• Якщо Ви живете у спокої, то й Ваша дитина житиме зі спокоєм у душі.
• Тож у якому довкіллі живе Ваша дитина?

Що таке норма?

Діти починають оволодівати мовленням із самого народження. Чуючи ласкавий мамин голос, вони вже в 2-3 міс. відповідають гулінням, у 5-6 міс. починають лепетати, а в 8-9 міс. – вимовляють перші прості слова.

До кінця 1 року життя здорова дитина чітко вимовляє більшість нескладних за артикуляцією звуків. Словниковий її запас – 5-20 слів. В період  1,5 – 2 р. дитина починає утворювати свої перші речення, а її словник становить - 100-300 слів.

До 3 року життя словниковий запас збільшується в 3-4 рази. Малюк знає назви предметів, охоче розповідає, де він був і що бачив. Вимовляє всі звуки, крім сонорних [л, р] і шиплячих [ш, ж, ч].

На 4 році життя словниковий запас складає 1500-2000 слів. Дитина може переказати казку, описати враження з прогулянки. Виявляє бажання спілкуватися. Не біда, якщо в цьому віці малюк плутає закінчення і ставить неправильний наголос.

В кінці 5 року життя дитина повинна чітко вимовляти шиплячі і сонорні звуки; підбирати слова на заданий звук, впізнавати на слух та називати звуки в слові; самостійно переказувати казки та оповідання; вести діалоги з ровесниками та старшими людьми; розуміти та використовувати у своєму мовленні фразеологізми тощо.

Час звернутись до логопеда

Якщо вашій дитині важко спілкуватись зі cвоїми однолітками, і ви помітили, що її мовлення значно відстає від норми, зверніться за консультацією до вчителя-логопеда. Виясніть з його допомогою причину вади.

Можливо, ви мало спілкуєтесь з вашою дитиною, й вона просто «не чула» зразків розмовного мовлення. Тоді негайно почніть більше спілкуватися з нею, читати казки, вірші, активно займатись малюванням і ліпленням.

Підставою для відвідування логопедичних занять є й неправильна вимова звуків. Свистячі [с, з, ц] звуки малюк повинен чітко вимовляти до кінця 3 року життя. Шиплячі і сонорні [ш, ж, ч, л, р] – до кінця 5 року життя.

А як рухається ваша дитина, чи може вона сама одягатися, охайно малювати? Відомо, що будь-які відхилення у мовленні «тягнуть» за собою труднощі в моторному розвитку малюка.

Якщо вас тривожить мовлення вашої дитини, зверніться до вчителя-логопеда за консультацією і невідкладно. Чим довше малюк буде картавити і шепелявити, тим міцніше закріпиться у нього неправильна вимова, і тим важче буде у майбутньому виправити дефект.

ЧОМУ НЕОБХІДНО ВЧАСНО ЗВЕРНУТИСЯ ДО ФАХІВЦЯ?

Що робити батькам, щоб допомогти своїй дитині досягти успіхів у житті. Наскільки важливо для підростаючого, але поки ще зовсім маленького, менеджера, адвоката, економіста, політика уміння красиво, чітко і виразно говорити? Адже з досліджень психологів нам відомо, що 17-20 % інформації слухачу дає інтонація співбесідника.

Особливо це стосується виразно-оцінної сторони мовлення, що виражає ставлення автора до висловлюваної ним інформації. Як часто губиться цікава, оригінальна думка, озвучена мляво, невиразно, незрозуміло.

Багато дітей в силу свого віку ще не знають, наскільки важливо для них навчитися правильно говорити, але батьки повинні розуміти, що навіть найменше порушення звуковимови може негативно вплинути на подальший розвиток дитини. Чому?

По-перше, в багатьох дітей у зв'язку з недоліками мовлення виникають психологічні проблеми – дитина соромиться свого мовлення, намагається менше говорити – і, як наслідок, вона стає більш замкнутою, нетовариською.

По-друге, порушення звуковимови в дошкільному віці є першою сходинкою до проблем в навчанні читання і письма в школі (виникають, так звані, дислексія - порушення читання та дисграфія – порушення письма).

І, нарешті, по-третє, мовлення – це один з найголовніших засобів пізнання світу, а тому погано розвинене мовлення буде перешкоджати повноцінному розвитку особистості.

Але як довідатися, чи нормально розвивається мовлення Вашої дитини?

Звичайно, не всі діти, що нормально розвиваються обов'язково відповідають загальноприйнятій віковій нормі мовленнєвого розвитку, але, все ж, існують деякі вікові особливості розвитку мовлення дитини. Багато батьків через незнання цих закономірностей, іноді, дуже пізно помічають відставання своєї дитини в мовному розвитку.

Як зацікавити дитину до навчання?

 

Як навчити маленького школяра вчитися? Повірте, все не так і складно.

Всі ми знаємо, що емоційний стан впливає на сприйняття нового матеріалу та закріплення знань. Якщо дитині цікаво, подобається те, чим вона займається, тоді вчитися їй набагато легше. Якщо ж вона сідає читати або робити домашнє завдання через силу, примушуючи себе, навряд чи якась інформація залишиться в неї в голові. Без цікавості та позитивних емоцій у людській пам’яті нічого не затримується.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Якщо у вашої дитини є бажання й прагнення бути кращою за інших або хоча б не гіршою, якщо вона не боїться перепитувати й просить пояснити ще раз незрозумілий для неї матеріал, то вчитися їй буде легко й цікаво.

Ви, напевно, погодитеся з тим, що кожна людина одну й ту ж інформацію сприймає по-різному. Сприйняття й реакція залежать від того, яким чином проведений інформаційний аналіз. Зверніть особливу увагу на цей процес. Йдеться про те, що в першу чергу саме від реакції дитини залежить, в якому вигляді буде засвоєна та чи інша інформація, яку вона отримає.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Коли дитина в поганому настрої, небажано садити її за навчання. Якщо виник конфлікт із товаришем, якась неприємність у школі, обов’язково потрібно поговорити з дитиною, з’ясувати причини, дати можливість їй виговоритися. Інакше вона просто не зможе сконцентруватися на заняттях.

Необхідно пояснити дитині, що навчання в школі полягає не тільки в отриманні відмінних оцінок, а й у можливості виправити власні помилки, і найголовніше – в отриманні знань, які стануть у нагоді дитині в житті. Дітям потрібно дати зрозуміти, що оцінки для батьків – не головне. Це допоможе їм орієнтуватися не на зовнішнє оцінювання знань, а на внутрішню мотивацію отримання цих знань.

Якщо у маленького школяра вже є негативний досвід у навчанні – отримав погану оцінку чи не похвалили, наробив багато помилок, потрібно дати йому можливість виправитися й отримати хороший результат.

Успішні в навчанні ті діти, які вірять у свої можливості та дуже наполегливі. Чим більше в дитини впевненості в своїх силах, тим частіше вона занурюється в рішення незнайомих для неї завдань і життєвих ситуацій. Такі діти не бояться невдач.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Якщо дитині пощастило розкрити свій талант в юному віці, який у неї був закладений з народження, якщо вона розвивається й живе в відповідності зі своїм призначенням, то вона має всі шанси жити щасливо. А щастя таких діток полягає в тому, що вони отримують величезне задоволення від того, чим вони займаються.

Особиста мотивація дитини виходить із можливостей діяти самостійно й приймати рішення без втручання дорослих. Якщо дитина каже, що вона впорається сама, не потрібно їй заважати. Якщо дитина бере на себе відповідальність, вона повинна йти до кінця. Не треба боятися, що її спіткає невдача або вона отримає погану оцінку. Не варто вимагати від дитини занадто багато. Ставте для неї посильні завдання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Як показує статистика – 80% загальних знань про світ діти отримують поза школою. Тому психологи рекомендують батькам більше спілкуватися зі своїми дітьми, водити їх на спектаклі, екскурсії, виставки, читати з ними книги, дивитися пізнавальні фільми.

І не забувайте хвалити Вашу дитину, особливо якщо у неї вийшло те, що не виходило раніше. Хваліть дитину за кожен успіх, навіть за незначний. А розбираючись із невдачами, що спіткали дитину в школі, визначайте відразу ж, як можна їх уникнути в подальшому.

І завжди пам’ятайте, дитині в будь-якій ситуації необхідна Ваша підтримка.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Причини порушення мовленнєвого розвитку у дітей

 дошкільного віку

В світі мудрих думок є вислів: «Дитятко – що тісто: як замісив, так і виросло.» Перед батьками, вихователями та вчителями стоїть важка задача – « замісити» так , щоб «виросло».

 

Дорослі покладають великі надії на своїх дітей та вихованців, хочуть, щоб вони досягли не аби яких висот. Тому шукають найкращий дитячий садок, школу, престижний університет.

 

Хоча багато батьків не задумуються, що для досягнення заповітної мети,  у дитини повинно бути добре розвинене мовлення. Мовлення - дуже складна психічна функція. Його нормальний розвиток можливий лише за умови сформованості мислення, уваги, пам’яті , сприймання, рухової сфери дитини.

 

Будь-яке відхилення у розвитку названих процесів обов’язково позначається на стані мовлення дитини.

 

Ось чому батьки повинні знати, які мовленнєві порушення найчастіше трапляються у дітей дошкільного віку, у чому вони виявляються, які можуть мати наслідки для психічного розвитку дитини та для її навчання у школі, як запобігти їхньому виникненню і що необхідно зробити для їхнього своєчасного подолання.

 

Порушення мовлення у дошкільників мають здатність до патологічного закріплення, що призводить до різних стійких помилок як в усному мовленні, так і на письмі. А, враховуючи , що мовленнєвий розвиток дитини продовжується і в початкових класах, вони можуть спричинити різноманітні  стійкі порушення  у засвоєнні шкільних знань, насамперед з предметів мовного циклу: читання, письма, рідної мови. Порушення мовлення значно ускладнюють засвоєння дитиною іноземних мов та можуть стати перепоною до досягнення заповітної мрії – хорошого навчання.

 

Причини виникнення мовленнєвих порушень можуть бути дуже різними.

 

Одна з таких причин - це порушення у будові артикуляційного апарату: неправильний прикус, порушення у будові щелеп, укорочена під’язикова вуздечка, високе чи вузьке піднебіння, відсутність деяких зубів тощо.

 

Діти можуть копіювати неправильну звуковимову когось із рідних. Причиною неправильної  звуковимови є - недоліки слухового сприймання звуків: це порушення пов’язане зі зниженням гостроти слуху дитини, його причини приховані в недоліках формування уявлень дитини про звуки рідної мови, недостатності слухової уваги та слухового контролю.

 

Негативні біологічні та соціальні чинники також відчутно впливають на мовлення дітей. До них належать: патологія вагітності матері, вживання під  час вагітності тютюну, наркотиків, обмеженість спілкування дитини, педагогічна занедбаність тощо.

 

Не всі порушення звуковимови можна вважати патологічними. Практично кожна дитина молодшого дошкільного віку має певні порушення у вимові звуків. Однак до п’яти років такі порушення вважаються природними, оскільки артикуляційний апарат дитини цього віку ще продовжує формуватися. Водночас збереження вад звуковимови після зазначеного терміну вважаються патологічними і потребують виправлення за допомогою спеціальних вправ і завдань, які добирає логопед.

 

Зазвичай вади звуковимови виявити досить легко. Чимало батьків помічають і знають, які саме звуки вимовляє дитина. Проте існує хибна думка , що порушена звуковимова виправиться сама по собі. «Не хвилюйтеся, виговориться», - говорять сусіди, друзі і навіть деякі лікарі. Відвідини логопеда відкладають на невизначений час. Однак порушення закріплюються, і діти, які мають вади звуковимови, на момент вступу до школи, потрапляють у групу ризику як схильні до дисграфії (порушення письма). Тому помітивши порушення вимови навіть кількох звуків ,слід обов’язково звернутися до логопеда.

 

 

                            Все, що живе на світі,

                            Уміє розмовляти.

                            Уміють говорити

                            Зайці і зайченята,

                            По-своєму говорять

                            І риби серед моря,

                            І у садочку пташка,

                            І у траві комашка…

                            Говорять навіть квіти

                            З блискучими зірками…

                            А як говорять діти?-

                            Так, як навчає МАМА!