Значення слуху для розвитку мовлення дитини

ДЛЯ ВАС, БАТЬКИ

ЗНАЧЕННЯ СЛУХУ ДЛЯ РОЗВИТКУ МОВЛЕННЯ

     Всім відомо, що діти навчаються мови зі слуху. Але не всі знають, що "слухів" у людини, принаймні, три. Один - фізичний. Він дозволяє нам чути звуки навколишнього світу: дзюрчання води, шелест листя, щебет птахів. Другий слух - музичний. Це тонкий слух, що дозволяє людині насолоджуватися прекрасною музикою. Третій - мовленнєвий. Цей слух має особливе значення, оскільки завдяки йому ми знаходимо здатність розрізняти всі тонкощі звуків людської мови.

     

Якщо говорити більш точно, в мовному слуху міститься ще один - фонематичний. Він необхідний для того, щоб ми оволоділи фонематичною системою, так би мовити "кодом" мови. Кожна мова має свою систему вираження думки в звуці мови. Тому ми, володіючи однією з них, не розуміємо іншої мови. Якщо не знати сенсу, який умовно приписаний тому чи іншому звуку мови (фонемі), то і значення слів виявляються недоступними. Мовний слух дозволяє вловлювати ті особливості звуків, завдяки яким сенс одного слова відрізняється від сенсу іншого.

       Для оволодіння правильним мовленням у дитини повинні бути розвинені всі три слуха.

  

ЕТАПИ РОЗВИТКУ ФОНЕМАТИЧНОГО СЛУХУ У ОНТОГЕНЕЗІ:

З 6 місяців дитина шляхом наслідування вимовляє окремі фонеми, склади, переймає тон, темп, ритм, мелодику і  інтонацію мови.

Вже до 2 років діти розрізняють вагу тонкощів рідної мови, розуміють і реагують на слова, що відрізняються всього однією фонемою. Так формується фонематичний слух здатність сприймати звуки людської мови.

Від 3 до 7 років у дитини все більш розвивається навик слухового контролю за своєю вимовою, вміння виправляти його в деяких випадках.

До З-4 років фонематичні сприйняття дитини настільки поліпшується, що він починає диференціювати спочатку голосні і приголосні звуки, потім м'які і тверді, сонорні, шиплячі і свистячі.

До 4 років в нормі дитина повинна диференціювати всі звуки, тобто у нього має бути сформоване фонематичне сприйняття.

 

ПРИМІТКА

Щоб уникнути порушень звуковимови і попередити порушення читання і письма в подальшому вихователям вже з молодшої групи необхідно починати проводити роботу на розвиток фонематичного слуху у дітей.

 

ЕТАПИ РОБОТИ:

1 етап - розвиток фізичного слуху (немовленнєвого);

2 етап - розвиток фонематичного слуху (мовленнєвого):

          1) формування здатності розрізняти голосні звуки;

          2) формування здатності розрізняти приголосні звуки.

 

ПРИКЛАДИ ІГОР

(для дітей 2-3 років)

Гра "Гучні підказки"

 

Вихователь ховає іграшку, яку діти повинні знайти, орієнтуючись на силу ударів в барабан (бубон, хлопки в долоні ). Якщо діти підходять близько до того місця, де захована іграшка, - удари гучні, якщо він віддаляються - тихі. Помінятися ролями, щоб і діти спробували створювати звуки, орієнтуватися в гучності і потужності звучання.

 

 

Гра "Дізнайся, що дзвенить (гримить)?"

 

На столі кілька предметів (або звучащіх іграшок). Пропонуємо дітям уважно послухати і запам'ятати, який звук видає кожен предмет. Потім закриваємо предмети ширмою і просимо відгадати, який з них зараз дзвенить або гримить. Цю гру можна варіювати: збільшувати кількість предметів, міняти їх. Можна дізнаватися по звуках і предмети побуту: шурхіт газети, переливання води, що рухається стілець та ін.

 

Гра "Дізнайся, хто покликав"

 

Діти стоять по колу, одна дитина стоїть у центрі кола, хтось із дітей називає її ім'я. Дитина повинна дізнатись  по голосу хто його покликав і підійти до нього. Гра проводиться по черзі з усіма дітьми.

 

Гра "Близько - далеко"

 

Вихователь видає різні звуки. Діти вчаться розрізняти, де гуде пароплав (у-у-у) - далеко (тихо) або близько (голосно). Яка сопілка грає: велика (у-у-у низьким голосом) або маленька (у-у-у високим голосом).

 

Гра - казка "Три ведмеді"

 

Міняючи висоту голосу, попросити дітей відгадати, хто говорить: Михайло Іванович (низький голос), Настасья Петрівна (голос середньої висоти) або Мішутка (високий голос). Якщо дітям важко назвати персонажа на ім'я, нехай покаже зображення на картинці. Коли діти навчаться розрізняти репліки по висоті звучання, попросіть їх самостійно вимовити одну з фраз за ведмедя, ведмедицю і ведмежати голосом, змінним по висоті.

 

Гра "Дізнайся по голосу"

 

Перед дітьми картинки із зображенням домашніх тварин та їх дитинчат - корови і теляти, вівці і ягняти та ін. Кожне звуконаслідування вихователь вимовляє то низьким голосом (корова), то високим (теля). Дитина, орієнтуючись на якість і висоту звуку одночасно, знаходить відповідну картинку (наприклад, зображення корови чи теля). Гра проводиться по черзі з усіма дітьми.

ПРАВИЛА РОБОТИ

При роботі за даними етапам розвитку фонематичного слуху слід використовувати принцип поступовості, для кращого засвоєння дітьми завдань.

Роботу з розвитку і вдосконаленню фонематичного слуху треба проводити як на заняттях так і в повсякденному житті (на прогулянках, в години ігор, під час спостережень).

 Використання мнемотехніки у формуванні правильної звуковимови та навичок фонематичного аналізу

Мнемотехніка – у перекладі з грецької – «мистецтво запам'ятовування». Мнемотехніка – це система методів та прийомів, що забезпечують ефективне запам'ятовування, збереження та відтворення інформації. Цілеспрямоване та сплановане використання мнемотехніки дозволяє засвоювати матеріал цікавіше, швидше та міцніше.

          Сучасна  освіта вимагає від учителя не тільки майстерності та вдосконалення методики роботи, але  й особистісно-зорієнтованого підходу до навчально-корекційного  процесу. Ураховуючи знання індивідуальних особливостей  дитини,  ми спонукаємо її до  активного особистісного здобуття знань, формування логопедичних навичок та вмінь. Провідними пізнавальними процесами є мислення й уява. Усім добре відомо, що мислення нероздільно зв'язане з мовленням. Красиве, граматично правильно оформлене  мовлення – запорука успішного навчання. Саме тому важко переоцінити роль логопедичної корекції на розвиток усного та писемного мовлення молодших школярів. За результатами обстеження усного та писемного мовлення молодших школярів ми бачимо, що певна частина учнів (особливо, першокласників) мають проблеми  з правильної звуковимови. Ми визначаємо шляхи їхнього подолання  індивідуально для кожного учня.  Постійний пошук педагогом нових методів та прийомів роботи дозволяє вдосконалити пізнавальну діяльність учнів. Використання  нетрадиційних методів та прийомів залучає учнів-логопатів до активної  особистої участі в діяльності  з формування правильної звуковимови, корекції та  розвитку зв'язного мовлення. У цій статті ми прагнемо висвітлити  використання різноманітних прийомів мнемотехніки в роботі з дітьми-логопатами  на логопедичному пункті при Херсонській спеціалізованій школі І-Ш ступенів № 52 управління освіти Херсонської міської ради.

Рівень сформованості психічних процесів відіграє значну роль в ефективності логопедичної допомоги.  Логопед користується різноманітними прийомами для формування довільної уваги, розвитку обсягу, переключенню уваги, розвитку мислення та інше. Використання мнемоністичних засобів, безумовно, неможливо без певних знань,  у тому числі про особливості пам'яті.

Відомо багато різноманітних підходів до покращення  пам'яті. На наш погляд  уваги заслуговують рекомендації Рогова Є. І. з цього питання [1]. Він виділяє декілька фундаментальних принципів розвитку пам'яті.

1. Розвиток спостережливості, що приводить до примноження кількості та якості складних асоціацій.

2. Використання декількох органів чуття для запам'ятовування. Дослідження доводять, що інформація, яка поступає в мозок через декілька аналізаторів, засвоюється краще. Використання  в логопедичній роботі тактильно-вібраційних та температурних відчуттів, нюху, зору, розвиток моторики (загальної, наслідувальної, дрібної), словесних коментарів, створення асоціацій образів та відчуттів допомагає дітям краще запам'ятати складний навчальний матеріал.

3. Формування позитивної мотивації та прагнення свідомого, активного запам'ятовування та пригадування необхідної інформації відбувається шляхом заохочування учнів до цього. Наприклад, шляхом особистого виготовлення наочності для індивідуального використання (таблиці для диференціації дзвінких та глухих приголосних, опорні таблиці для складання «портрету» та якісної характеристики звуків та інше).

4. Розвиток психічних процесів та творчих здібностей учнів.

5. Необхідність формування установок,  потрібних для запам'ятовування. Наприклад, установка: навички грамотного письма та читання тобі потрібні протягом усього життя. Саме вони будуть сприяти  твоєму успішному навчанню та отриманню в майбутньому цікавої роботи.

6. Концентрація уваги в момент запам'ятовування.

7. Використання різноманітної мнемотехніки.

8. Використання емоцій.

Саме це допомагає учням міцно зафіксувати певну інформацію. Тому в роботі з  дітьми-логопатами молодших класів доцільно використовувати різноманітні ігри та іграшки, вірші та тексти, що дозволяють краще запам'ятати матеріал. Треба враховувати, що надзвичайно сильні емоції дезорганізують процеси мислення, погіршують  довільну увагу та  пам'ять.

Пам'ять має також три основні закони, які потрібно знати та використовувати у своїй практиці.

Перший закон. Враження. Якщо ви бажаєте щось запам'ятати, потрібно зосередитись та отримати враження. Бажано використовувати при цьому не тільки зір, але й слух та нюх. Але зорове враження – найміцніше. Нерви, що йдуть від ока до мозку, у 20 разів товстіші за нерви, що йдуть від вуха до мозку.

Другий закон. Повторення.

Третій закон. Асоціації. Єдиний спосіб щось надійно запам'ятати  – це пов'язати  потрібну інформацію з якоюсь іншою інформацією. При цьому інформація повинна сприйматись, як єдине ціле.

Треба пам'ятати, що послабленню пам'яті сприяють запахи. Це пояснюється сусідством центру нюху із «запам'ятовувальною» зоною мозку.

Особливе місце в роботі з дітьми-логопатами  займає дидактичний матеріал у формі мнемотаблиць, що значно полегшують дітям оволодіння навичками правильної звуковимови та фонематичного аналізу. Ще на підготовчому етапі разом з учнями цілеспрямовано та систематично проводиться робота із складання артикуляційного «портрета» звука, його якісної характеристики. Виготовляємо таблицю таким чином. Треба розділити картонний лист на 5 частин (в горизонтальній площині). Зліва малюємо картинку - символ певного звука. Наприклад, насос –  звук с, жучок – звук ж, змія – звук ш, комарик – звук з, машинка – звук р. літачок – звук л. Звертаємо увагу, що існує багато  загальноприйнятих символів [2]. З різних міркувань деякі символи ми обираємо свої. Головне, це одразу обговорити з учнями-логопатами  значення певної картинки - символу. Доречно підкріплювати зоровий образ жестом-підказкою та тактильно-вібраційною чутливістю. Наприклад, звук л – долоні з щільно притиснутими пальцями – «крила літака». Саме використання цих символів у майбутньому допомагає формувати важливий навик самоконтролю за правильною звуковимовою без словесного нагадування. Учень сам робить цей жест, наприклад, під час розповідання вірша, у той момент, коли треба правильно вимовити звук л. Інший варіант, коли  логопед (батьки, однокласники) мовчки показують потрібний жест, нагадуючи, який саме звук треба контролювати.

Повернемося до складання таблиці, яку діти називають «Моя підказка». Дві наступні частині заповнюємо малюнками відповідного положення губ, зубів. Наприклад, губи посміхаються (зображуємо посмішку), зуби, як «парканчик» (малюємо парканчик.). У четвертій частині таблиці малюємо положення язика: нагорі чи внизу (відповідні стрілочки поруч з малюнком язика; кінчик язика «дивиться» туди, де він знаходиться при вимові даного звука) та що язик нагадує при вимові (лопатка, чашечка, грибок). В останній частині таблиці малюємо умовні позначення  якісних характеристик даного звука: дзвінкий чи глухий?  Позначення: дзвоник – дзвінкий звук, закреслений  дзвоник – глухий звук. Підказка тактильно-вібраційного контролю: сніжинка – прохолодне повітря при вимові, сонечко – тепле. Довгий звук чи короткий (лінії певної довжини). Вважаємо за доцільне на одній таблиці розташовувати підказки для двох (або декількох звуків та букв – для дітей з порушенням писемного мовлення). Наприклад, зверху – звук с, знизу – звук з, або с - ш, з - ж, ш - ж, р - л, л - р та інші. Таблиці поступово заповнюються та розфарбовуються фломастерами особисто кожною дитиною.

Зрозуміло, що зміст підказки  залежить від порушення звуковимови  конкретного учня. Виготовляються таблиці під час логопедичних уроків за допомогою логопеда (контури предметів намальовані простим олівцем), або вдома за допомогою батьків (за зразком, для домашнього користування). Рекомендуємо не перетворювати виготовлення опорних таблиць на міні-уроки малювання та на розвагу. Тому після кожного поповнення таблиці обов'язково необхідно проговорити: що та для чого ми зробили.

Коли таблиця повністю готова, завдання з  автоматизації звука можна почати з читання своєї таблиці. Наприклад, Петро вчиться правильно  вимовляти звук [с]. Свою підказку він озвучує так: «Звук [с] схожий на пісеньку насоса. Коли я вимовляю цей звук,  губи посміхаються, зуби «парканчиком», язик, як «лопатка»,  лежить внизу  за нижніми передніми зубами. Звук [с] глухий, повітря прохолодне, довге»;  вимовляє звук [с]. Контролює долонькою: чи йде прохолодне повітря? Потім повторює (або читає, називає) склади (або слова),  залежно від етапу автоматизації. Після канікул такі таблиці допомагають учню пригадати правильну звуковимову, якщо необхідно – скоригувати .

Можна сказати, що подібні таблиці є своєрідним алгоритмом правильної звуковимови. «Підказками» за необхідністю можна скористатися, щоб  нагадати або уточнити правильне положення артикуляційних органів та укладу звука, а також  провести якісну (або порівняльну) характеристику звуків.  Саме тому використання цих таблиць допомагає проводити роботу з профілактики порушень писемного мовлення   у дошкільнят та молодших школярів. Дома ці таблиці допомагають  батькам підказати або проконтролювати правильну вимову даного звука.

Прагнемо працювати  в тандемі із зацікавленими батьками та вчителями. Саме тому учні, які мають порушення писемного мовлення успішно користуються порівняльними таблицями дзвінких та глухих, акустично схожих звуків та букв, що їх позначають, оптично схожих букв. У цих таблицях попарно розташовуємо проблемні букви. Наприклад, за ознакою дзвінкості-глухості (д - т, з - с, в - ф, к - х, ж - ш, б - п ). Звертаємо увагу, що ці таблиці для учнів, які мають порушення письма та читання, тому в таблицях звертаємо увагу на особливості розташування елементів букви та на образ (предмет) - підказку. Для кожного учня свій набір букв,  залежно від порушення. Таблиці стають у нагоді не тільки на логопедичних уроках, але й у класі, групі подовженого дня та вдома. Батьки та вчителі початкових класів зауважують, що завдяки використанню такої наочності молодші школярі успішно засвоюють складний навчальний матеріал під час самостійної роботи. На заключному етапі роботи учні-логопати самостійно контролюють правильне написання букв, згадуючи потрібні образи. Надалі  правильне написання потрібної букви відбувається автоматично, що  свідчить про міцне та усвідомлене засвоєння навчального матеріалу.

Відомо, що не сформованість або недостатня сформованість навичок фонематичного аналізу в молодших школярів  значно впливає на успішність формування навичок правильної звуковимови. Саме тому ми використовуємо дидактичний матеріал з «Будиночка звуків». Виготовляється він таким чином. Аркуш картону ділимо по вертикалі на дві частини, по дві «квартири» на кожному поверсі. У кишеньках-балкончиках розміщуємо символи, необхідні для проведення  фонематичного аналізу та складання якісної характеристики звуків. А саме: зверху символи дзвінкості-глухості (дзвоники). У середні кишеньки поступово виготовляємо та складаємо маленькі фішки з символами - образами звуків. Наші фішки круглої форми приблизно 5 см в діаметрі. (Форма та розмір не мають суттєвого значення та обираються особисто логопедом ).

На фішках зображуємо малюнки - підказки основних проблемних звуків: с-з (насос-комарик), ш - ж (змія - жук), р - л (машинка - літак), ц - ч (синичка-паровоз). Опорні фішки розміщуємо за ознакою дзвінкості-глухості. У нижній кишені знаходяться:  яскрава стрічка (умовна довжина 25 см) та маленький шматочок нитки для плетіння (4-5 см). Вони відповідно підказують: довгий чи короткий звук? Наприклад, пропонуємо дітям одночасно прокотитися по стрічці, як по дорозі,  та промовити по черзі звуки  с та ц (ч). Діти роблять висновок, що для вимови звука ц (ч) більш підходить коротка нитка, а для с – довга стрічка. Такий прийом допоможе успішно проводити профілактику порушень писемного мовлення з учнями-першокласниками, які мають порушення  звуковимови даних звуків. 

Використання такої наочності дозволяє успішно працювати над формуванням простих  форм фонематичного аналізу. А саме: визначати наявність та місце звука в слові. На особистому досвіді ми впевнилися у ефективності використання цієї наочності в логопедичній роботі з дошкільнятами та молодшими школярами.

Можна сказати, що використання мнемоністичних таблиць допомагає учням практично оволодіти навичками звукового аналізу та синтезу, виправити спотворену звуковимову. Дитина розуміє, навіщо виконує те чи інше завдання, учиться виділяти навчальну мету. Це дає змогу проводити навчальний процес усвідомлено, успішно диференціювати  звуки, які найчастіше плутають логопати  (за ознаками дзвінкості-глухості, свистячі – шиплячі, сонорні, африкати). Мнемоністичні таблиці необхідно використовувати продумано, цілеспрямовано та систематично.

Таким чином,  використання різноманітних мнемоністичних прийомів дозволяє впорядкувати  складну інформацію, розташувати в певній послідовності.  Це дозволяє молодшим школярам засвоїти потрібну інформацію  значно краще та  зберегти  її на довгий термін, а  пригадування не викликає в  учня значних зусиль. Діти швидше оволодівають правильною звуковимовою та навичками фонематичного аналізу та синтезу, зв'язним мовленням. У свою чергу це не тільки впливає на успішність навчання логопатів, але й формує в них бажання активно здобувати знання надалі.

Спостереження учителя-логопеда, вчителів початкових класів та батьків за результатами логопедичної роботи  впродовж певного періоду свідчать про ефективність застосування таких методів та прийомів корекції. Емоційно забарвлені  логопедичні уроки із використанням мнемотехніки, яскравої та влучної наочності дозволяють учням міцно запам'ятати певну інформацію, допомагають з інтересом оволодівати складним навчальним матеріалом. Безперечно, вони формують в  учнів позитивне ставлення до навчання та сприяють підвищенню ефективності роботи вчителя-логопеда.

Література

1. Рогов Е. И. Психология познания. - М.: Владос, 1998. – 238 с.
2. Ткаченко Т. А. Специальные символы в подготовке детей 4 лет к обучению грамоте. - М.: Гном, 2000. – 48 с.

Джерело: http://bevzina.ucoz.ru