Гарна мова – найважливіша умова всебічного повноцінного розвитку дітей. Чим багатша і правильніша у дитини мова, тим легше йому висловлювати свої думки, тим ширші його можливості в пізнанні навколишньої дійсності, змістовніші та повноцінніші стосунки з однолітками і дорослими, тим активніше здійснюється його психічний розвиток.
Мова маленької дитини формується в спілкуванні з оточуючими, необхідно, щоб мова дорослих була зразком для дітей. Будь-яке порушення мови в тій чи іншій мірі може відобразитись на діяльності та поведінці дитини. Діти, які погано розмовляють, починаючи усвідомлювати свій недолік, стають мовчазними, соромливими, нерішучими. Особливо важливе значення має правильна, чітка вимова дітьми звуків і слів у період навчання грамоти, так як письмова мова формується на основі усної, і недоліки усного мовлення можуть призвести до неуспішності.
Ми правильно вимовляємо різні звуки як ізольовано, так і в мовному потоці, завдяки хорошій рухливості і диференційованої роботі органів артикуляційного апарату. Точність, сила і диференційованість цих рухів розвиваються у дитини поступово, в процесі мовленнєвої діяльності.
У процесі попереднього логопедичного обстеження часто виявляються порушення в будові органів артикуляційного апарату. Робота з розвитку основних рухів органів артикуляційного апарату, на початковому етапі, проводиться у формі артикуляційної гімнастики для розвитку, уточнення та вдосконалення основних рухів органів мови.
Мета артикуляційної гімнастики – вироблення правильних, повноцінних рухів і певних положень артикуляційних органів, необхідних для правильної вимови звуків, і об’єднання простих рухів в складні.
Як правило, вправляти дитину необхідно лише в тих рухах, які порушені, а й у тих , які потрібні для постановки кожного конкретного звуку.
Вправи для артикуляційної гімнастики не можна підбирати довільно. Слід передбачати ті артикуляційні уклади, які необхідно сформувати.
Артикуляційна гімнастика включає вправи як для тренування рухливості і переключення органів, відпрацювання певних положень губ, язика, правильної вимови всіх звуків, так і для кожного звуку тієї або іншої групи. Вправи повинні бути цілеспрямованими: важливі не їх кількість, а вправи підбирають виходячи з правильної артикуляції звуку з урахуванням конкретного його порушення у дитини, тобто вихователь виділяє, що і як порушено.
Самим рухомим органом є язик. Найбільш рухливі його частини це- передня частина та кінчик язика, бокові краї передньої і середньої частин язика, від їх роботи залежить якість звуків. Тому в артикуляционну гімнастику входять вправи, у процесі яких виробляються такі положення кінчика язика: а) опущений за нижні зуби – «почистимо зуби», б) піднятий вгору- «маляр», «грибок», «гармошка». Після того як кожне положення буде відпрацьовано, дається вправа на переключення з одного положення на інше – «гойдалка». Середня частина язика найбільш обмежена в своїх рухах. Для вироблення підйому середньої частини спинки язика виконують вправу «кицька сердиться». Для відпрацювання рухів для задньої частини мови служать вправи «пароплав гуде», «хованки». Бічні краї язика можуть притискатися до внутрішньої поверхні корінних зубів і не пропускати з боків струмінь повітря (і, е, с, з, ж, ч, щ); можуть опускатися і пропускати струмінь повітря убік (л); язик може звужуватися (о, у).
В освіті звуків так само відіграє роль рухливість губ, вони можуть витягатися в трубочку (у), заокруглюватись (о), оголювати передні зуби (і, с, з, ц, та ін), злегка висуватись вперед (ш, ж). Але найбільшу рухливість має нижня губа, утворюючи щілину, наближаючись до верхніх передніх зубів (ф, в), змикається з верхньою губою (п, б, м). Нижня щелепа може опускатися, утворюючи носові звуки і підніматися, утворюючи ротові звуки.
Цілеспрямовані вправи допомагають підготувати артикуляційний апарат дитини до правильного виголошення потрібних звуків. Ці вправи підбираються, виходячи з правильної артикуляції звуку, тому їх краще об’єднувати в комплекси. Кожен комплекс готує певні рухи і положення губ, язика, виробляє правильну повітряний струмінь, тобто все те, що необхідно для правильного утворення звуку.
Артикуляційну гімнастику слід завжди починати з відпрацювання основних рухів і положень губ, язика, необхідних для чіткого, правильної вимови всіх звуків.
Проводиться артикуляційна гімнастика щодня, щоб вироблені у дітей рухові навички закріплювалися, ставали міцнішими. Краще її робити перед сніданком на протязі 3 – 5 хвилин. Не слід пропонувати дітям більше 2 – 3 вправ.
При відборі матеріалу для артикуляційної гімнастики, необхідно дотримуватися певної послідовність, треба йти від простих вправ до більш складних. Проводяться вправи емоційно, в ігровій формі. Вправи виконуються сидячи перед дзеркалом, діти повинні бачити обличчя педагога і своє обличчя. З виконуваних вправ, новою може бути тільки одна, інші даються для повторення і закріплення. Якщо дітина виконує вправу недостатньо добре, нові вправи не вводяться, а відпрацьовується пройдений матеріал. Для закріплення придумуються нові ігрові прийоми.
Не можна проводити артикуляционную гімнастику, не бачачи, як виконує вправи кожна дитина. Формування артикуляційних рухів здійснюється довільно й усвідомлено: дитина вчиться проводити їх і контролювати правильність виконання. Необхідні руху формуються по зоровому наслідуванню: педагог розповідає про майбутні вправі; показує їх виконання – правильну артикуляцію звуку; пояснює, які рухи слід зробити, пропонує повторити. У результаті декількох проб, супроводжуваних зоровим контролем, дитина домагається потрібної пози. Якщо дитина потребує допомоги, то педагог допомагає дитині шпателем або зондом. Педагог стежить за якістю виконуваних рухів: точністю і правильністю, плавністю, достатнім обсягом руху, темпом виконання, стійкістю, швидким переключенням з одного руху на інший, симетричністю, наявністю зайвих рухів. Не всі діти одночасно опановують рухові навички, тому необхідний індивідуальний підхід і дається завдання батькам відпрацювати ці рухи вдома. В іншому випадку артикуляційна гімнастика не досягає своєї мети. Артикуляція вважається засвоєною, якщо вона виконується безпомилково і не потребує зорового контролю.
Отже, при утворенні різних звуків кожен орган займає певне положення. У мові звуки вимовляються не ізольовано, а один за іншим, тому органи артикуляційного апарату повинні швидко змінювати своє положення. Чіткої вимови звуків, слів, фраз можна домогтися, якщо органи артикуляційного апарату будуть досить рухливі, а робота їх зкоординована.
Немає коментарів:
Дописати коментар