Зміст словникової роботи в дошкільному закладі передусім визначається формуванням словникового запасу, що позначає елементи культури, яку привласнює, освоює дитина, - матеріальний світ (природа і предметне оточення), соціальні відносини, інтелектуальна сфера.
Науковці наголошують, що діти насамперед засвоюють побутову лексику: назви частин обличчя, тіла; назви іграшок, посуду, меблів, їжі (А. Богуш, В. Логінова, І. Непомняща, В. Яшина). Поступово словник дитини збагачується у зв'язку з ускладненням процесу пізнавальної діяльності природознавчою, суспільною, емоційно-оцінною лексикою, словами, що позначають час, простір, кількість, величину. У граматичному відношенні - це іменники, дієслова, прикметники, прислівники, числівники, займенники тощо. З обов'язкового лексичного запасу дитини дошкільного віку можна виокремити такі основні групи:
1) слова, що позначають конкретні поняття - назви дій, предметів, ознак, якостей;
2) слова, що позначають абстрактні, видові, родові, узагальнювальна поняття. Засвоєння цієї групи слів можливе лише на основі формування знань понятійного характеру, тобто засвоєння слів першої групи;
3) значення багатозначних слів, антонімів, синонімів, смислових відтінків слів і словосполучень;
4) образні слова та слова з переносним значенням.
Зміст лексичної роботи в різних вікових групах упродовж дошкільного дитинства постійно ускладнюється, збільшується, що пояснюється, за словами В. Логінової, збагаченням словника дітей на основі ознайомлення з новими предметами; введенням слів, що позначають якість, властивості, відношення на основі поглиблення знань про предмети та явища навколишнього світу; введенням слів, що позначають елементарні поняття на підставі розрізнення й узагальнення предметів за істотними ознаками; залученням дітей до різноманітної народної лексики через ознайомлення з фольклорними і літературними творами; а також процесом опанування образної лексики української мови.
Зміст лексичної роботи з дошкільниками визначається такими основними напрямами: реалізація номінативної функції слова, тобто визначення за допомогою слова різноманітних об'єктів і предметів навколишнього світу; засвоєння змістової сторони слова через співвіднесення слова за змістом, тлумачення значень слів і словосполучень.
У численних сучасних наукових дослідженнях і методичних розробках автори А. Богуш, В. Гербова, К. Крутій, О. Монке, Ю. Руденко, В. Яшина та інші намагаються систематизувати обов'язковий словник-мінімум за темами для дітей різних вікових груп. Це копітка робота, яка дає змогу вихователям, батькам здійснювати лексичну роботу системно і планомірно. Проте складність її полягає в тому, що передбачити усі необхідні теми практично неможливо. Щоб зорієнтувати вихователів на самостійне складання словників, у методичному посібнику М. Алексєєвої та В. Яшиної наведено такі критерії добору слів:
• комунікативна доцільність уведення слів у словник дітей;
• необхідність слова для засвоєння змісту речень, висловлювань, текстів, передбачених програмою для дошкільних закладів;
• частота вживання слів у мовленні дорослих, з якими контактують діти;
• значення слів для реалізації виховних завдань;
• вживання слова, його доступність за лексичними, граматичними, фонетичними особливостями, за ступенем узагальнення;
• врахування рівня оволодіння лексикою рідної мови дітьми певної групи;
• значення слова для розуміння дітьми певного віку змісту художніх творів;
• добір слів, що належать до різних частин мови.
Загальні питання методики лексичної роботи з дошкільниками вирішувалися поступово упродовж всієї історії становлення й розвитку дошкільної лінгводидактики. Вагомий внесок у розробку принципів здійснення словникової роботи зробила Є. Тихєєва. Вона наголошувала, що провідним є принцип розвитку словника в процесі активного діяльнісного пізнання світу. В підручниках та методичних посібниках з проблем мовленнєвого розвитку дошкільників висвітлюються різні авторські формулювання принципів лексичної роботи, смисл яких зводиться до кількох основних об'єктивних положень, вимог щодо організації роботи з формування словника. Сучасна дошкільна лінгводидактика визначає низку принципів словникової роботи на етапі дошкільного дитинства.
Принцип єдності розвитку словника з розвитком сприймання, мислення передбачає єдність факту і слова, що позначають явища дійсності. Цей принцип може реалізовуватися лише за умови опертя на активне й діяльнісну пізнання навколишнього світу. При цьому словникова робота поступово ускладнюватиметься відповідно до зростаючих можливостей дітей щодо пізнання світу, розвитку розумової діяльності.
Принцип взаємозв'язку слова і попереднього уявлення конкретизує принцип використання наочності як основи для організації пізнавальної й мовленнєвої активності, про який свого часу говорив корифей вітчизняної педагогічної науки К. Ушинський. Саме завдяки наочності дитина може легко, без напруження запам'ятовувати до 20 слів. За словами великого педагога, без використання наочного матеріалу можливості дитини зменшуються у чотири рази.
Наступний принцип пов'язаний з необхідністю забезпечити взаємозв'язок усіх завдань словникової роботи на кожному занятті та здійснення активної словникової роботи під час виконання усіх розділів програми як на заняттях, так і під час режимних моментів. Помилковою є думка, що завдання лексичного розвитку можна реалізувати лише на заняттях з розвитку мовлення. Лексичній роботі слід приділяти увагу і в повсякденному житті дітей. Тільки за таких умов можна реалізувати усі попередні принципи і забезпечити достатній лексичний та мовленнєвий розвиток дітей.
У літературі з лінгводидактики висвітлюються також принципи сенсорно-лінгвістичного розвитку, активної пізнавальної діяльності дітей у засвоєнні слова, національної спрямованості словникової роботи (А. Богуш, Н. Кирста, Н. Луцан, І. Непомняща, Є. Струніна).
Формування словника у дошкільному віці відбувається постійно в різних видах діяльності через активне пізнання дитиною довкілля та спілкування з тими, хто її оточує. Методи стимулювання лексичного розвитку можна поділити на дві великі групи: методи і прийоми збагачення словникового запасу та методи сприяння освоєнню дітьми смислу слова та активізації словника. До першої групи методів належать екскурсії-огляди, екскурсія, спостереження за об'єктами, розглядання картин, картинок, предметів, художнє читання, розповідь, бесіда, полілог і дидактична гра з картинками, іграшками, предметами. До другої групи методів та прийомів належать передусім лексичні вправи, дидактичні ігри, загадування й відгадування загадок, тлумачення значення слів і словосполучень, запитання як спосіб активізації мислення та мовлення дітей. Розглянемо методику їх проведення відповідно до завдань лексичної роботи та в контексті різних видів дитячої діяльності.
Немає коментарів:
Дописати коментар